Цвіли сади плодами зрілими
І посміхались ранки росні;
Та наша зустріч, несподівана,
Прикрасила собою осінь.
З тобою сил в мені - не міряно,
Знайти незнайдене - зумію;
Ти моя вигадка замріяна,
Моя невигадана мрія...
Хай не вертають птахи з вирію,
Хай час веде в зимову пору,
Та я стократно тебе вимрію,
Щоб ти була зі мною поруч!
... Поїдеш. Повернусь до станції.
Несмачно вип*ю свою каву.
А потім шо зі мною станеться -
Тобі, звичайно, не цікаво.
Вокзальне
© Copyright: Анатолий Шевелев, 2014
Свидетельство о публикации №114020410521
Свидетельство о публикации №114020410521
Рецензии