Бусы

Намисто

Дівча  розсипало намисто -
РазОчок  дива, наче пісню!
І  покотилися  по  світу
Кругленькі  і дзвінкі слова...

Їх підхопив веселий вітер,
Відлуння вторило привітно,
Юнак співав своїй дівчині,
Що сама краща -то - вона!

Котилося  дзвінке намисто,
Летіло пташкою - барвисте!
То - вгору, в небеса блакитні,
То ріками стрімкими в даль...

І  відкривали  тайни квіти,
Земля всміхалася привітно,
Серця закоханих розквітли,
І десь поділася печаль...
                Веточка Вишни
http://www.stihi.ru/avtor/landish0404

Бусы

Бусы порассыпала дивчина,
Словно чудо, словно диво-песню,
И по белу свету покатились
Жемчугами звонкие слова.

Песню подхватил весёлый ветер,
Эхо повторило их с любовью,
Юноша в ней пел своей любимой,
Что на свете лучше всех она.

Звонкое катилось ожерелье,
Птицей многоцветною летело,
То взлетая ввысь, где синь бездонна,
То с рекою убегая вдаль.

И цветы все тайны раскрывали,
И поля приветливо смеялись,
И сердца влюблённых расцветали –
Как туман рассеялась печаль…

© Александр Себежанин