То вже не я...
Помандрували назавжди?
Їх світлу мить на фото бачу:
Верба і я, і гладь води.
Дивлюсь за річку—верболози
Таємним військом постають,
І чомусь зараз давлять сльози,
Відкласти фото не дають.
Що думав я тоді дитина?
Що бачив я у тій красі?
Що там русалка—не людина -
Босоніж ходить по росі?
Там причаїлась дивна казка,
Гніздо для щастя птиця в’є,
Там перемога—не поразка,
Там воля радість роздає.
В які краї роки дитячі
Помандрували назавжди?
І я збагнув, чому я плачу -
То вже не я біля води.
1989
Свидетельство о публикации №114020309425