Никола Вапцаров. Епоха

Никола Вапцаров 
ЕПОХА


Переклад болгарської Любові Цай



Машини
              сталеві,
                вагони
мастило, і пара,
                і згар.

У небі – ген труби  з бетону,
в хатах виє голод-злидар.

А в Мексиці спалюють жито,
що репаногубі  раби
ростили, що потом полито,
аби тільки вижить, аби... 

Гримлять елеватори.
         Гордо
                мотор
                свій
                заносить кулак
у часу
       зістарену
                морду.
Розірвано коло, відтак
людина сьогодні летить
за вільного птаха
                скоріше.
Та тільки життя все гнітить
і силує скути певніше.
Нам крила могутні стина
і плісняви духом струїти
нас пробує  старовина.
І небо притиснути хоче
шатром поривання таке.
А долі бентежно хлюпоче
незмірене море людське.
Єднання не діє вже лозунг –
нового постане стіна.
Життя – як нахабна проноза –
цинічно говорить: – Війна!
Війна!
          А що голодно, димно?
Війна!
          А що горе  і гніт?
А молодість наша нестримна,
що нині розхитує світ?

Епоха жорстока,  глибинна,
що буйно і нагло іде.
Епоха сталева, неспинна
до світу нового веде.

***

Оригінал:

Никола Вапцаров  ЕПОХА



Машини,
        стомани,
                машини
и масло,  и пара,
                и смрад.

В небето — бетонни комини,
в бордеите — призрачен глад.

Във Мексико златното зърно
изгарят във парни котли.
А роби, с напукани бърни,
събират го нощи и дни.

Гърмят елеватори.
               Бодро
                мотора
                удари
                юмрук
на времето
          в старата
                морда.
Разкъса «магичния кръг»
човека и днеска лети
от волната птица
               по-бързо.
Но все пак живота гнети.
Живота без милост ни вързва
крилата със яки въжа,
задушава с отровната плесен
на своята стара ръжда.
И жадния устрем потиска
стоманена каска-небе.
А доле размирно се плиска
човешкото тъмно море.
Напразни лозунги за братството —
живота изправя стена.
Живота — изпечен развратник —
цинично отвръща: — Война! —
Война!
      А безброя от гладни?
Война!
      А безцелната смърт?
А нашата бликаща младост,
която раздрусва светът?

Епоха на дива жестокост,
препускаща лудо напред.
Кипяща, стоманна епоха
пред прага на новия свет.


Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова