Славно в СЛАВ живемо

Нема здоров*я, нема сили
В соцзахист я пішла шанливо
Благать путівку на лікування
/Ше є державні в нас надбання/.

Через два роки пощастило,
Путівку в "Славу" підкотили.
Зібрала торби я швиденько,
Їду на Мирград раденька.

Та з кожним днем
Та радість гасне.
Чому- спитаєте?
Поясню:

Вода, звичайно, чудотворна,
Цілющі трави неповторні,
Медперсонал до нас уважний,
ввічливий та розпорядний.
Офіціантки теж моторні,
Лише умови не комфортні:

Стрічає нас в фойе їдальні
Неприємний дух підвальний
А до їжі, щоб дістатись-
На другий поверх треба дратись.

В одних милиці, в інших шест-
Старі долають Єверест!

В корпусах "собачий" холод
Дошкуля  всіх,"кто не молод".
Бабця сину шле листа:
"Грицю, вишли кожуха".

Одні стали "утепляться"
ІншІ пить, і "им не лень"
Не по чарочці на день.

В сім холодна винна осінь:
Дощі з неба л*ють, мов косять
Лише танці нас спасають
Теплий настрій піднімають.


P.S. Да, привыкший до невзгод
Закаленный наш народ!

Впечатления от пребывания в сан."Слава"г.Миргород Полтавской обл. сент-окт.2013г.