Засяють вогнi

 ЗАСЯЮТЬ ВОГНI (довільний переклад українською мовою з болгарської:Ангеліна Соломко)
 
 Дияконе!
 Рушай-но, знов на ту блакитну землю,
 На ті простори, згорблені ярмом,
 Де рабством зкуті, згноблені племе;на
 Всім серцем ждуть сповідника свого...
 Засяють вже вогні?
 Засяють вже вогні?
 Тієї волі, що п'ять віків вже вихаркали ми...
 Тепер уже навічно...
 Дияконе!
 Нас вивільни від пут тої недолі,
 Страшної єресі, що віру розіп'яла
 І ненависть помножила в народах.
 Ти нам, як клятву смертоносну, рци:
 „Не годен той болгарином і зватись,
 В кім сили вже нема для боротьби –
 Є зрадником для рідного народу...”
 О синьоока зимонько, в багрянку
 В той рік знаменний, тихо, на світанку,
 Над пошматованою, скривдженою землею,
 Злітала кара птахою свободи!



 Красимир Георгиев
 ЩЕ СЕ ПАЛЯТ ОГНЬОВЕ

 Дяконе,
 тръгни отново по тази гълъбова земя,
 синорова и приведена.
 Събудилата се тъжна рая
 пита за своя изповедник.
 Ще се палят огньове,
 ще се палят огньове,
 огньове петвековни и вечни.
 Дяконе,
 изкови от тежестта на оковите
 най-страшната ерес
 и най-човечната.
 И върху разпятието от вярата и омразата,
 смъртната,
 изречи най-силната клетва на земята:
 Който българин
 няма сили да бъде българин,
 е предател.
 А в зимата на хиляда осемстотин седемдесет и трета –
 най-синеоката зима
 и най-алена,
 Дяконе,
 над синоровите и приведени Софийски полета
 развей бесилото си
 като знаме.