Небесним друзям i земним

Я кидав    чорний хліб  гракам,
На білому, трагічно-чорним.
Гракам – небесним  морякам
Знекровлених морозів  штормом.

Щоб не  змогла  зимова  лють
Жбурнути  їх  в безодню смутку,
Гракам  із хлібом  руки  шлють
Жилети  рятівні і  шлюпку.

Гракам – небесним  морякам ,
А не  повітряним  піратам.
І цим  негоду налякав,
Це їй  страждати і  вмирати.

Мороз   забіг, а  чорна  глиб
Об  сонця пальці  обпеклася.
Яке  це чудо – житній  хліб:
І порятунок, і  прикраса.

До  берега  добра  паром
На  сріблі  снігу  золотиться.
А грак  виблискує  пером,
Як  зачарована  жар-птиця.

І сонце свіже, запашне
Смакує під святковим  кленом.
Тебе   я спас, врятуй мене
Крилом  вогненним і натхненним.

Зламай  кайдани  самоти,
Спали недолі  злість  і  сірість.
А ще грядуще  освіти… 
Та пізно вже:  на клені  всілись

Всім задоволені   граки.
І на  тополі  й  на висотці
Граки – небесні  моряки,
Космічні чаклуни і  зодчі.

Я не  простих  птахів  зберіг,
Не  темній  зграї  послужив я:
Сніжинки з під  жар-птиці ніг
Злітають  сяючим  сузір`ям!

01.02.2012