Пiсня про сина

Ой,що ж це зробилось,
                ой,що ж це случилося нині,
Чого Україна
                палає в гарячім огні?!
Чому почорніло нам
                небо високе і синє,
Чого так тоскливо
                і страшно на серці мені?!


Ти в Київ збирався,
                казав: Я повернуся,мамо!
Казав: Ненадовго,
                бо що його там і робить?!
Бо тому правителю
                досить ганьби вже і страму,
Ми скажемо тільки,
                що час йому вже й відпочить..!


Та хто ж теє знав був,
                що вас там ніхто не почує,
Що хворий правитель
                сказився і вкрай озвірів?!
А чорні служаки
                за гроші вбивають,катують,
За гроші безжально
                своїх продають матерів...


Стояли стіною бездушною
                п'яні  вояки,
Закуті,мов танки,до
                непробивної броні...
Та кинули їх у жорстоку
                безжальну атаку,
І ти повернувся до
                мамці своєї в труні...



Вставай-но,мій синку,
                а що ж це з тобою,дитино?!
Хіба тобі важко
                до рідної хати зайти...
Моя найрідніша кровинко,
                єдина-єдина,            
Тобі ще так рано
                в оті безпросвітні світи..!





Куди ж ти зібрався,
                в яку це останню дорогу?!
А як же, синочку,
                мені залишатися тут..?!
Ти підеш у вічність
                до самого Господа Бога,
А з серденька мого
                до небоньки мальви зростуть...