Пониклі плечі, вуста, зітхання,
Тонкії пальці, зім’ятий лист.
Ні строк, ні слів про біль чи кохання,
Лише образи. До цього хист.
Обличчя – сором, турбота, жалість.
Гучніше серце, коліна – біль.
Сльоза одна, скільки ще зосталось?
На стінах білих завмерла тінь.
В очах безсмертя, печаль і повінь.
Тремтячі руки стискають лист.
Шепочуть ніжнії губи сповідь.
Про те, як добре було. Колись.
Про те, що сильним дається щастя,
Про те, що мрії здіймають вгору,
Про те, як серце вхопила трясця,
І не пускає. Із жару - в холод.
Із неба – к низу. Даремно смішно.
Поволі сумно та де-не-де.
У спертій клітці пташині тісно.
Вона загине, як він піде.
Лист
© Copyright: Мария Межуева, 2014
Свидетельство о публикации №114013107229
Свидетельство о публикации №114013107229
Рецензии