Дикий, тваринний, огидний страх,
Голосу крик завмер на вустах,
Яскраве сонце все освітило,
Ось де страждання людського мірило.
Грізний вибуху вітер, нові відчуття,
Несе світу мого лиш забуття,
Людство не має вже жити так сил,
Швидше б згоріти, розсипатись в пил.
Людства природа vs сутність планети,
Кого ж швидше стиснуть смерті лабети?!
Наше сумління є стічна лиш канава,
Навряд чи з наступних нам кричатимуть: "Слава!"
Варто поглянути собі під ноги,
Смерть і життя, лише дві є дороги,
Перша ж не має зараз якісних змін,
Інша гармонію ставить на кін.
Люди, прокиньмося поки не пізно,
Вершник Кінця на нас дивиться грізно,
Кожен собі нехай гляне у душу,
У цьому двобої помогти Землі мушу...
Земля
© Copyright: Евгений Гарт, 2014
Свидетельство о публикации №114013105935
Свидетельство о публикации №114013105935
Рецензии