Я слишком тяжко вами отболела. Пер. Укр. Лина Кост
Я слишком тяжко вами отболела,
Всё это было словно бред, как сон,
Любовь подкралась тихо, как Далила,
А разум спал, доверчивый Самсон.
Теперь пришла пора проститься. Будни.
На белых окнах мерзнут витражи,
И как мы будем, как теперь мы будем,
Родные в странном статусе чужих.
Та сказка дней – она была недолгой,
И светлых снов исчезли миражи,
Но то сиянье над моею долей
Осталось низменностью на жизнь.
Ліна Костенко
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
Свидетельство о публикации №114013100325