Цяцюньки

  ЦЯЦЮНЬКИ
  (Кому проспівувати ті чи інші слова в куплетах –       
                вирішувати самим виконавцям)

1. - Познайомимось! Я – Оля, 
Оля Поньчик...
                - Я – Приймак.               
- Ох, звела ж мене з ним доля…                - Шостий в неї я, однак.



2Як уміємо, як знаєм               
Ми куплети проспіваєм.               
Ці куплетики манюнькі                Називаються ЦЯЦЮНЬКИ.               


3.  А присвячуємо їх             (Цей куплет доданий потім, коли «Цяцюньки»
Євро-святу, щоб у всіх –              надсилалися до Євро-21012)               
Хай там що! – був настрій гарний               
Навіть в день занадто хмарний.

4.   Як не важко нам жилося,               
Та здавен так повелося:
Топчуть нас – а ми встаєм,               
Ще й ЦЯЦЮНЬКИ видаєм. 

5.Ці ЦЯЦЮНЬКИ чули ми               
І в містах, і на селі.               
Тож зібрали їх докупи,               
Щоб і ви могли їх чути.

Ось послухайте!               

6.  Навезли заморських вин:               
Бренді, ром, аперитив…
Та у нас свої є звички –               
П’єм  лиш свій коньяк «Три гички».

7.  Дівка в ліс пішла одна.               
З лісу ж ляльку принесла...               
Не ходіть, дівчата, в ліс,               
Бо там ходить хитрий лис. 

8.  Баба вижила з ума:               
«В діда дійка лиш одна!» -               
Лементує - тири-пири -               
У корови ж їх чотири!               

9.  Хлопців в розвідку послали,               
«Язика» щоб десь дістали…               
Бачать – «тьолочки» стоять...               
«Що ж… - рішили. – Будем брать!».               

10.  Бабу дід постійно гриз:      
«Покажи мені стриптиз!»               
Показала… Дід утер               
Піт з чола… І тут же вмер.

11.  «Дам – не дам – дам – не дам…», -               
Ці гадання лиш для дам. 
Ну а наша сильна стать
«Дай!» - і все. Що тут гадать?   

12. Запросив у бар я даму.
Прихилили…  по стакану.
Тут вона: «Що за вино
Що так в грудях запекло?»
Я ж тихцем їй шепочу
«Цицьку вийми із борщу».

13. В дитсадку Петрусь у Злати                .
Просить пищик показати   
Няня – в крик, а батько – рад:
«Син мій – сексакселерат!»

14. Підмовляла Злата Петю
Показать гачок за кетю.
Петя кетю відхилив. 
І таке наговорив:
«Як даси свій пиріжок,
То й побачиш мій гачок».

15. Ех, метнусь я до Солохи,
Пожартую з нею трохи.
А вона: «Хі-хі, ха-ха!»
Й не цурається гріха

16.  Ювелір чомсь сплутав рай
З пляжем нашим і давай
За сідниці дів хапати      
І горлать: «Оце карати!».

17.  Ляк-тяк, ляк-тяк…
І коли ввійшли у смак,
Грюка в двері хтось чимдуж               
На тобі: «Ховайся! Муж!»

18.   Хто сказав, що українці
Тільки плакати умільці?!
Але ж – дякувати Богу -
Ми ще й множимось потроху.               

19.  Не родилась ще та сила,
Щоб наш сміх закріпостила.
А народ, що так сміється,
Врешті-решт свого доб’ється.

20.  Тож якщо наш рейтинг зріс -
Ми ще й видамо на «біс!»…

*               
  ОЛЯ ПОНЬЧИК  (в парі з Приймаком)
В ОБРАЗІ  ВЄРКИ СЕРДЮЧКИ               

1. Навіть зайве говорити:               
Без цяцюньок  скучно жити.               
Зараз (скоро) – Євро… Йде (ждем) футбол…            
Заб*ємо ж і ми свій гол.               

2.  Це – штрафний. Дайош пенальті!               
Розганяємось… -  і справді               
Цілить м’яч – й на це є квота –               
У Сердюччині ворота…  (Ці два куплети додані пізніше)

3. Зачужіла наша Вєрка:               
В чубі – хвацька бутоньєрка,               
Кривить мову, суржикує…               
(Дума, що це їй пасує).               
Ну а ми співать готові               
На державній рідній мові.               
  (Чіпляє бутоньєрку).                .               

4. На новий набралась рік               
Що весь день все: Ік! та – Ік!                .
Нудило, що аж-аж-аж…
Врешті стався вернісаж.               

5. У купе якийсь камбал               
Всю дорогу приставав.               
Я ж – ні-ні!  Такий-сякий
Зразу видно – голубий               

6. Вечір. Місяць. Сіно. Клуня.               
Шепче він мені «Манюня!»               
«Тут я, тут! – шепчу мерщій, -
Манюпусінький ти мій».   

7. Ой піду я до Солохи…               
«Ти позич мітлу на трохи:               
На Кубань махну на тую –               
З милим нічку погарцюю».

8. Ми із кумом біля клуньки               
Забавлялися в цяцюньки.               
Де взялася та кума –               
Гірш ніж сам той сатана.

9. Не  пускають нас в ЄС ,                .               
Бо у нас підпільний секс.               
Мужики, зніміть з нас пута –               
Вся Європа буде тута.

10. Стрів в посадці уркаган,               
Вийняв довгий ятаган.               
Я ж – у крик: «Наврочений,               
Він же не наточений!» 

11. Митник паспорт мій крутив,               
А тоді заговорив:               
«У вас… пиця підозріла –               
Докажіть, що ви є діва».               

12. Лотерей набрала з лот,               
Щоб зірвать масний джек-пот.
Вклала в це десь тищу з гаком,               
А зірвала дулю з маком.               

13. Яц-тац, яц-тац…               
Куме, свій змасти матрац,               
Бо сусіда ритм псує –                …
Цілу ніч у стінку б’є.               

14. Сивінь в вуса – біс в ребро…               
Словом, діда занесло:               
Скік та скок круг мене, хтивий,               
А бойок-то – заржавілий. 
                .
15. Ох, зв’язалась з диригентом -
Так керує він моментом:
«Престо… Форте… Модерато…»               
Де ж фортисімо, стакато!?

16. Розведусь з ним, розведусь!
Вже двадцятий рік борюсь,
Щоб казав не СЬШЬОП, а ШЪЧЪОБ   
Чортовий суржикоглот.
- Чуєш?! Завтра ж – на розвод!

17. Кум у гості запросив               
Всю ніч пипочки крутив.
- Слухай! – я йому. - Партач!
Я ж не радіоприймач               

18. Мене лає мій дідок ,               
Що слабка на передок…
- Сам слабкий ти, чорт рогатий, -
Молоду було б не брати!

19. Гоп-цяцюньки, гоп-ця-ця!...               
Що за курка – два яйця?
Певно, в темний мій курник
Гість непроханий проник.

20. В хаті злодія застала,
Наступать на нього стала.
Ну а він: «Вас відєть – счастьє!
Я із Адєсси. Здрастє!»
 (Такий ввічливий. Був…)

21. Гей ви, хлопці, що в Тюмені!
Не моржі ж ви, не тюлені.    
Відморозите там цюньки -
Бігать з чим тоді до Дуньки?   .                22. 22 Перестрів маніяк мене -
Дай.і дай йому... оте..
Та коли дійшло до діла,
То й догнати не зуміла.               

23. Чи то правда, чи то – ні,
Що Сердючка у Москві
Ходить-бродить по панелі,
Продає сунелі-хмелі?.
(Знімає бутоньєрку).

24. Смерть нікого не мине.
І Сердючка теж помре.
А над горбиком - фанера:
«Тут почиє Суржик ВЭРА»
Так віддячить їй наш люд
За псувальномовний блуд.

25. Ну а зараз я співала,
Що співати б Вєрка мала.

26. Ми цяцюньки проспівали,
Ні про що в них не брехали,
Все ж бо бралося з життя
Ну а ви (жест в залу) – тому суддя.

Р.S.  Двічі Андрію Данилку висилав купу розробленого під Сердючку матеріалу, але відповіді так і не отримав. Лише після цього виникла ідея створити новий сценічний образ Олі ПонЬчик із Приймаками…  на базі куплетів створених від 12.2003 до 01.2004  (тобто менш ніж за місяць).   
*               
  Невеличкі ШПИЧКИ без скидок на лички

1. Крім цяцюньок є ще й ШПИЧКИ,               
Всі собою невеличкі –               
Помісь гумору й сатири…               
Тож – погнали… три… чотири…               

2. Наші вславлені Клички               
Крапля в краплю – близнюки.               
По дворах баби гадають:               
Як жінки їх розрізняють? .               

3. Ми під «брата» все косили               
І до «-ко» їх  «в»-е ліпили.               
От і Басков наш давно               
Приліпив «в»-е до Баско.               

4. Український «Козачок»               
«Бариню» московську – чпок!
Розбираються тепер               
Президенти й наш Прем’єр.   

5. Гавка блазень із Москви:  (Тут про смердючого Задерику)               
Хибно «Вау!» кажем ми.               
Та зате ми тим вже луччі -               
Не такі, як він, гавкучі.               

6. Наш Касьян – цар-костоправ
Так по телику сказав:               
«Пуп Землі – це Кобиляки,               
Всякі ліки – то до сраки».               

7. Цар заслав аж до Сибіру
Непокірну Марусину –               
Гилунці ліпила там.               
Гилунці її варені               
Обернулися в пельмені…  (сібірскіє)…               
Назву ту - вернути б нам.

8.  Хтось котрогось обігнав               
Та ще й пальця показав.               
І тепер клене свій палець,               
Хоч виною - власний смалець.

9  Сам Поплавський – не секрет –               
Ввів вивчать новий предмет,               
«Секс легкий» - він назву має…               
Сам маестро й викладає.

10.        Реклама:               
Щоб СНІДУ, часом, не придбати -               
Нацюцьник треба натягати.                .

11.  Хмель Богдан зізвав на раду               
Запорожців на пораду.               
Та ту раду ще тоді               
Перерадили в Москві.               

12.  Кримчаки чи то татари               
У ясир колись нас брали.               
Все змішалося із часом –               
У біді тепер ми разом.               

13.  Депутат нам благ бажає…               
Бреше він! – і всяк це знає,               
Бо якби нам благ  бажав,               
То по-нашому б казав.               
                :
14.  У англійців є Біг-Бен.               
В росіян – Куранти є…
А коли ж і ми свої               
Будем мати ДЗИГАРІ               
Державні, головні?               

15.  Ходять-бродять по столиці               
З сіл пустих любові жриці.               
Тре’ комусь про них подбати –               
В профсоюз всіх об’єднати.

16.  А на Лисій на горі               
Чинять шабаш упирі…               
Придивились – Божа мати! –               
Більщість з них – це ж депутати.

17. Йде цілісінькими днями
Головний концерт Держави
Номери цікаві є -
Їх Парламент видає.

18. Йдем Парижем ми, і що ж?
Бачим висить: «Русскій борщ»!
Замість «Щі»… Рішили ж тут -
Подамо у Євросуд!               

19. Хто там «тузлиться» схотів?!
Блекоти чи що він з’їв?
Міць ми ядерну направим
На не дружні нам держави
Та як гахнемо – ур-ра! -
Тим, чого у нас нема.   

20. Грізний наш підводний флот!
Захистить він наш народ:
«Одна-єдина на білім світі,
Для неї сонце в небі світить
Одна-єдина, одна-єдина…»               
Старенька наша субмарина 
Захистить вона народ!
Грізний – наш підводний флот!

21. Чи то правда, плещуть нині:
Вінський їздить на дрезині?
Чиста правда! А дрезина -
Таж тобі іномашина.

22.  Рекламує досить чітко
Нам двадцятку пан Тігіпко.,
Бо малу зарплату має –
На рекламі підробляє.

23. Незалежність… вашу мать!
Мову стали забувать!
Тож отак про нас подбали
Наші рідні яничари

24. Наші рідні глитаї
Все гребуть собі, собі…
А народ терпляче жде: 
Може срачка нападе.

25. Чуєм кажуть: «Українці
Тільки й плакати умільці…» 
Якби так тягли з вас жили -
Ви не плакали б, в вили.

26. На ста гривнях наш Тарас
В шапці смушковій весь час.
Нам, буває, його жалко, -
Влітку ж дуже йому жарко

27. Схід і захід України
Зцьковують недобрі сили…
А ху-ху їм не хо-хо? -
Не розділить нас ніхто!               

28. Наших дів у секс-рабині
Валом пруть на Захід нині.
Продають там мов худобу -
Так ми входимо в Європу.

29. Плем’я вибрало вождя:
Заживем тепер – ур-ря!
Думали, що Чінгангчук,
А воно всього Кравчук.
І з тих пір всі знаємо
Маєм те, що маємо.    12.2003 -  01.01.2014

Всі вище представлені куплети були створені в грудні 12.2003  (тобто менш ніж за місяць).   

30.    «Чисті руки»
Вдершись в дім до Президента
Два сумнівних елемента
В темряві, в чуткій напрузі
Трус коштовностей робили…
Раптом чують: «Любі друзі,
А ви руки мили?»                8.03.2006

31. Що помаранчеві – це Лебідь, Рак і Щука,               
Вже бачать всі. Давно вже бачать всі.
Що Щукою є саме Леді Ю – ніхто не переплута.
А хто ж із решти двох є Лебедем тоді?            27.03.2006

Автор звертався і до Міністрів культури і до деяких світил естради, але сценічний образ Олі ПонЬчик наші моголи так і не показали народу.
                *               

     ХОЧУ  МУЖА !
 (Нетерпцеве сокотіння Олі ПонЬчик)

У бюро знайомств заяву
Я сьогодні подала,
І тепер чекати стану
Фотокартки жениха.

Жду світлини молодечі…
Оля ПонЬчик я, до речі,
Дуже-дуже заміж хочу
Й, не соромлячись, торочу:         

Хочу мужа,
Хочу мужа,
Хочу, хочу,
Хочу дуже,
Бо вже стала на порі –
Заміж хочеться мені!
           О-ох! 
Захотілось, закортіло,
Хоче серце, хоче тіло.
Налилася соком ружа –
Мужа хочу! Хочу мужа!!!
Чоловічка хоч якого,
Не старого, молодого.
І мене в тім  гріх винить,
Бо воно само кортить.
Так кортить, що хоч волай:
Заміж хочеться – і край!
            О-ох!
Хочу мужа,
Хочу мужа,
Хочу, хочу,
Хочу дуже –
Не кривого, не старого,
А хлопчину молодого,
Щоб його я ласку чула,
Щоб він був як той Вакула,
Той, що чорта запрягав…
Але ж як він, як кохав!
              Е-ех!
То було в часи старі.
А тепер самій мені
Треба парубка шукати
І себе пропонувати:
Хлопці! Добре роздивіться –
Я ж, і справді, - бой-дівиця!
Де найдете в світі кращу,
Станом ладну, не ледащу?
Я ж мов – кров та з молоком:
Вся гарнесенька кругом!

Як іду по тротуару –
А брехати я не стану –
Робить стойку сильна стать,
Щоб мене порозглядать.
           О-ох!
Знаю-знаю, що я – цяця,
Але мною буде граться
Лише той, з ким одружусь.
День і ніч за це молюсь.
         Господи!...
Хочу мужа,
Хочу мужа,
Хочу, хочу,
Хочу дуже.
Хочу так , що просто – жах!
(Особливо по ночах…)
Де ж ви, де ж ви, парубочки?
Куди зорять ваші очки?
          Ай-яй-яй!
Повилазило б всім вам!   (Притишено)
Та дурить себе не дам!
Як хто хоче мать дружину,
Вірну, чуйну половину –
Висилайте фото спішно,
Та без жартів! (Бо не смішно).
Шліть скоріше, шліть бігом,
Бо подамся за кордон:
Чом тут маю дівувати,
Як ніхто не хоче брати?!

Поспішайте, не баріться,
Бо в подолі лялька сниться,
Бо вже стала на порі –
Заміж хочеться мені!
  (Хіба ж не видно!)
Хочу мужа,
Хочу мужа,
Хочу, хочу,
Хочу дуже!!!
         О-ох!
Гей ви, хлопці, не стісняйтесь!
Сміливіше женихайтесь!
Бо не маю більше мочі:
Сором застить мої очі,
Що на світ весь роздзвонила –
Заміж, бачте, захотіла!
Та мене в тім гріх винить,
Бо воно само кортить!
Захотілось, закортіло,
Хоче серце, хоче тіло…

Я ж про це весь час торочу:
Хочу мужа! Му-жа  хо-чу!!!

А хай йому грець!
    Хочу мужа і –
       КІНЕЦЬ!             Завершено 18.12.2003
*.

  ЗДРАСТУЙ,  МАМОЧКА АДЄССА!
          (Оля ПонЬчик на гастролях…)
               Ах!               
Стікає час немов та річка,
І вже не та я файна чічка,
Але і зараз я – мадам,
Кому завгодно фору дам..
Слухайте – доповідаю
Скільки титулів я маю:

Міс Свалява, міс Рожище,
Міс Козятин і міс Ржищев,
Міс Базар і міс Пришиб,
Міс Глибока (тобто – вглиб),
І туди ж - Херсон, Пирятин,
Гадяч, Ладан і Рогатин,
Гуляйполе, Кобиляки,
Угроїди і міс Саки,
Верх взяла й була найкраща
В боротьбі за міс Тараща,
А тепер три роки поспіль
Я незмінно міс Крижопіль.
             Ось так!
Словом, любі, Оля ваша
В Україні най-, найкраща!
А якщо не вірить хто –
Доведу тому на зло,
І про це напише преса:
ЗАВТРА Ж СТАНУ МІС АДЄССА!

Здрастуй, мамочка Адєсса!
Розцвіла ти мов принцеса.
Розвелась з Ростовом-папой…
Шлють сватів до тебе радо:

Гадяч, Фастів, Конотоп,
Ковель, Бердичів і Чоп,
Збараж, Рахів, Львів старий,
Мліїв, Коростень і Стрий,
Богуслав, Донецьк, Козятин,
Ніжин, Харків і Пирятин…
Навіть Умань (ну й дива!)
Руку й серце простягла.

Адєссіти ж всіх одшили
І в компанії рішили:
«Наша мама - красотуля.
Київ буде наш папуля.
А якщо не схоче він –
Віддамо за Тель-Авів».

Адєссіти, вам –салют!
Ваша Оля ПонЬчик - тут!
Вже по ваших по бульварах
Находилася… Топтапла
Ланжерон і Молдаванку,
Дерибасівську… Ще зранку
Вже відчула біль у спині
На Потьомкінській драбині…
Лиш під вечір, у дарунок
Свій ефірний поцілунок
Відіславши щиро Дюку,
З вами ось прийшла на злуку.
Наморилась – сто бісів!
Навіть голос трохи сів.

Сів не сів – співати треба,
Бо грошва – не пада з неба…

Ах, Адєсса! Пригадалось,
Як тут з Лещенком гулялось…
Він мене таки кохав,
Бо лиш «дівонькою» звав.
Опинившись за кордоном,
Жить не міг без мене. Словом…
Навіть вигадав романс…
Тож потішу ним я вас…
*
         ДІВОНЬКА
(із репертуару О.Вертинського)

Дівонько мила, дівонько славна,
Дівонько – радість моя!
Ти якби знала, моя ненаглядна,
Як сам без тебе тут я.

Тільки зі сну, ще не встигну отямитись,
Думка найперша: де ти?
Де ж моя дівонька?
Згадує друга хоч зрідка
В далекій землі?                1996
*
Згадую, згадую, Петю!
І не тільки я одна!
Згадують тебе, бува,
І по радіо… І навіть
Прозвучать твої мотиви
Прямо зараз, прямо нині
У перекладах… Цікавить,
Хто ж співатиме? - не я,
Бо все плутаю соль з ля.
              Тож               
на сцену запрошується
черговий мій Приймак… 

Ми ж - танцюємо всі разом
Із адєсскім кренделясом!         12.2003               
*
Від автора:  безумовно, на сцену мають бути запрошені кращі голоси України, аби перше виконання перекладених на нашу мову пісенних перлин було взірцево-показовим. А таких перлин набереться на повноцінний концерт під назвою «НЕЧУВАНЕ  РЕТРО»…
Це потрібно для того, аби лишній раз довести декому, що наша мова – не мужицька, і їй під силу будь-які жанри, будь-які висоти…
+
               ТЕТЯНА

В ресторані нас зіткнуло танго.
Який знайомий цей погляд твій!
Пам’ятаєш ти, моя Тетяно,
Мою любов, світлі далі наших мрій?

Бачу: губи вигнулись страждально,
В очах байдужих з*явився біль…
Де скажи, скажи, моя Тетяно,
Моя любов, світлі далі наших мрій?

Тетяно, де часи ті щасливі,
Бузкові брості край алей в саду нічнім?
Тетяно, згасли наші надії…
Тебе любив я! Не вернуть нам юних днів.

Упали кіс густих важкі пахучі хвилі,
На мої груди ти схилилася в сльозах…
Тетяно, де часи ті щасливі?
Весну минулу не вернуть нам назад!        1996 - 2000   
*

          ЛЮБЛЮ!

Тонкий троянди аромат
Навіяв спогади про сад,
Про слово ніжнеє «люблю»,
Що Ваші мовили уста.

В мені розбурхавши любов,
Пішли Ви й не вернулись знов,
Та слово ніжнеє «люблю»,
Що Ваші мовили уста,
Забуть ніяк не можу я.

Моя любов – не цівка диму,
Що раптом в світлі розтає.
А Ви пройшли, щасливі, мимо*
І не помітили мене!

Вам повертаючи портрет,
Я про любов Вас не молю.
В листі пишу Вам лиш про те,
Що Вас і досі я люблю.                1996

Варіант: Ви ж пронесли свій усміх мимо...

           х   х   х
Я пам’ятаю вальс чудовий
Вночі, весною. в пізній час.
Його співав хтось невідомий,
І пісня дивная лилась.

Так,то був вальс премилий, млосний.
Так, то був дивний вальс.

Тепер – зима, і ті ж ялини
Покриті сутінком стоять.
А під вікном дмуть хуртовини,
І звуки вальсу не звучать…

То де ж цей вальс прадавній, млосний,
То де ж цей дивний вальс?           1995               
 *               
КАТРУСЯ – ЛЯЛЕЧКА

Катрусю, лялечко моя,
Бутончик алий,
Катрусю, лялечко моя,
Вас всі тут ждали!»                (Тут угадується мелодія
                «Моя Марусічка…»)
Катруся-лялечка –
Уста знадливі.
Катруся-лялечка –
Спідничка міні.

 Катруся-лялечка у танці кружиться,
 І з нею хоче кожен танцювать.

І знає Катенька,
Що всім принадненька,
Під нею ніженька
Предивно-ладненька.
Пупок оголений
На юній талії, -
І від Катрусі
Я просто без ума!  (І я, і я, і я!)

Д«Ах, Катю, Катю, Катенько, Катюшо,
авай ще шпарче тупай каблучком.
Вогню давай! Щоб в пеклі стало душно!»
Катруся-ляля – кров із молоком!

Катруся лялечка –
Уста знадливі.
Катруся-лялечка –
Спідничка міні.

Катруся-лялечка у танці кружиться
І з нею кожен хоче танцювать.

І знає Катенька,
Що всим принадненька,
Під нею ніженька
Предивно-ладненька,
Пупок оголений
На юній талії…

І від Катрусі
Я просто без ума!  (І я, і я, і я!)
Ми від Катрусі
Всі просто без ума!                1996, 2001, 2003 
+               

       ПИВО – РАКИ
   (Гоп-топ шоу з Олею ПонЬчик)

Якщо в чомусь ви програли –
Не робіть із цього драми.
Охолоньте! Випийте пивка!
А гоп-ритми «Пиво – раки»
Вміють настрій повертати –
Опа! Опа! – і журби нема.

Гей, пане бармене, уваж!
Ми вже дозріли на кураж…

Вруби нам з гумором танок
На ймення «Пиво – раки»,
Бо ноги просяться – гоп-гоп! –
Зарядку м’язам дати…

 Куплети для танцю.

Гоп-гоп! Так і сяк!
Ногу  - вправо, вліво.
Гоп-гоп! Сяк і так!
Щоб пивко осіло.

Тринди-ринди, гоп!
Гоп!
Каблучками – топ!
Топ!
Трохи подуріємо,
Ну а це – ми вміємо!

Шквармо дужче! Разом! Тазом!
Туди-сюди з вихилясом!
Туди – боком, сюди – боком,
А хто може – то й з підскоком!
        Ось так! Ось так!
           (Перепляс).

Сиві, лисі, і пузаті –
Всі танцюймо! В нашій хаті,
В нашій рідній Україні
«Пиво – раки» модні нині!

Ну-мо, ну-мо, молодиці,
Розімнем свої сідниці!
А розчохлені дівки, -
Вабте хлопців на пупки!

Шкварьте дужче, милі душки,
Каблучками дріботушки,
Щоб аж вихрились спідниці
І двигтіли пишні циці!
      Ось так! Ось так!

Танцювала риба з раком,
А морквиця з пастернаком,
Стара баба – з молодим,
Аби гарно було всім!!!

Ой гоп, три копички –
Просив зайчик у лисички,
А лисичка не дала –
Пиво випила сама!

Я не гарна, невеличка,
Та за мною хлопців – тічка,
Бо я все: хі-хі! ха-ха! –
Вибираю жениха!

Якби знав – козу мав,
То і не женився б:
Рано встав, покохав,
Молока напився.

Ой гоп, ти-ни-ни,
Серце з ляку тенька:
Ти у мене не проси,
Бо я ще маленька!

Тринди-ринди, гоп!
Гоп!
Каблучками - топ!
Топ!
На копійку випить брали,
А на гривню погуляли!

Ге-гей! Пово-раки. Раки-пиво.
Тре’ завершувать красиво,
Бо пора і міру знати –
Скільки ж можна гарцювати?!


Чики-рики, чики-ріс,
Вшкварьмо так немов на «біс!».
       Ось так! Ось так!
Там, де Оля ПонЬчик є,               
Там ключем веселість б’є.
       Ось так! Ось так!

Вже як вийшло – то вже вийшло,
Чи то - терем, чи то - кишло…
Та зате ми відпочили,
Бо робили, що хотіли!               

Щоб душі зробити свято,
Треба зовсім небагато:
Трохи – раків, трохи – пива,
Трохи музики до діла,
Та компанію тісненьку
Та й почати помаленьку…

Енергійніш! Разом! Тазом!
Туди-сюди з вихилясом,
Хто – навприсяд, хто – з підскоком,
Хто – із вивертом, хто – боком,
Хто – у парі, а хто – сольно,
Аби всім було прикольно!
           (Перепляс).

Пиво-раки, пиво-раки,
Пиво-раки, пиво-раки,
Пиво-раки…

  А хай йому грець –
  Побісились – і кінець!
            ВСЕ!!!                2003
 +               

     ОСЬ  ТАКА  Я ! 

(Такою в молодості  була Любочка Зваба із Непитайлівки
                звідки родом і сама Оля ПонЬчик)

На дванадцятому році
Потягло мене до хлопців,
Бо я, видно, дуже рання –
Жить не можу без кохання.
     Ой, ой, ой, ой -
Жить не можу без кохання!
        Ось така я!

Вже пора б і зупиниться,
Вибрать хлопця, одружиться…
Але я не поспішаю,
Бо для себе ж вибираю.
    Ой, ой, ой, ой -
Ось така я!

Вийду заміж - буду вірна,
Домосідна і покірна.
Ну а як і скочу в гречку,
То хіба лише… скраєчку.
    Ой, ой, ой, ой –
То хіба лише скраєчку.
        Ось така я!
         Хоч убий!               1991
*

Я  Б  ДАВНО  ВЖЕ  ГОРОДЯНКОЮ  БУЛА

(Лист від Любки-баби – так тепер називають колишню
Любочку Звабу із Непитайлівки - до Олі ПонЬчик)

Я б давно вже городянкою була,
Та боюся через поле йти сама.
Треба там ще й лісосмугу перейти,
Але далі – не ведуть провідники!

Лісосмуга, лісосмуга, там – трава.
Холодочок – в світі кращого нема:
Так і тягне хоч на хвильку прилягти, -
Але далі – не ведуть провідники!

Я б давно вже городянкою була,
Та стежину лісосмуга перейшла,
Але з того поки дуже й не журюсь:
Ще ж Микола не проводив… і Петрусь.

Приспів:

Я б давно вже городянкою була,
Та їй-їй! – боюся полем йти сама,
Ох , що буде, як до міста доберусь!…
Лиш одна тепер надія: це – Петрусь.

Приспів:

Ох, мабуть я вже й не виберусь з села:
Вийшла заміж… За останнього… Петра…
Бо і він мене до міста не довів, –
А в селі вже більш нема провідників.

Лісосмуга, лісосмуга, там - трава,
Холодочок – в світі кращого нема:
Так і тягне хоч на хвильку прилягти…
Але ж – де ви, молоді провідники?!
                Нема!                1991
*
 «Сердита Маруся» -   

так танець називається…
Прошу Вас, - починається!

Біля ріки в тіньочку,
На жовтому пісочку
Плела сачок з мотуззя
Малесенька Маруся.

Вона спіймала рака
В розставлені тенета,
А той просивсь і плакав:
«Старенький я, не треба!»

Розсерджена Маруся
Тягла його за вуса:
«І де ти в біса взявся,
Такий гнилий попався!

Одні хрящі та панцир!
Хай візьмуть тебе пранці!
Обліплять хай болячки!...»
А рак – у річку рачки…

Тепер у річці раки
Швиденько голять вуса:
Бояться небораки –
Їх обірве Маруся.              (Наголос на  –е)

 - Що обірве – це точно, бо
      Ух і сердита!
    - І чого б це?

Тепер у річці раки
Швиденько голять вуса:
Бояться небораки –
Їх обірве Маруся.                1973 

                х  х  х
Босоногого будучи роду,
Я любил без конца синеву,
По утрам золотую погоду
И тоскливое в роще «ку-ку!»

Но завесила синеву туча.
Улетела куда-то кукушка.
И рванулись наружу рыданья –
В мире этом теперь сам на сам я.    1958. Новочеркасск
*