Я вклоняюсь до земл

Я вклоняюсь до землі
Ховаючи сльози,
Тим, що гнали ворогів
В спеку і морози.
Що на фронті у бою
Голови поклали,
Рідну Вкраїну свою
Вірно захищали.
Та не змусив їх снаряд
З поля утікати,
Багатьох із цих солдат
Не діждалась мати.
Чужим їм було слово “страх”,
І ворога всі гнали,
Та в багатьох у цих полях
Вогні життя згасали.
Як гляну в сиву давнину,
Лились там ріки крові,
Аби із вами ми весну
Стрічали всі здорові.
Гук битви в полі розносився,
І кінь топтав траву,
Не за народ хтось часом бився,
За свою булаву.
Було в історії всього,
І люди все те чули,
Благаю, Боже, одного,
Щоб цього більш не було.
Та не забуду я ніколи
Бійців гарячу жилу,
Що кров свою далеко в полі
За наш добробут лили.
Вони всі також захищали
І села, і міста,
Завжди хоробрість огортала
Гарячі їх серця.
Вклонімось тим, в війну що вкрили
Довкола все собою,
Щоб зараз сонце нам світило
І ми не взнали бою!