За подорож. Дякую

Чарли Ди
Тож ось ми зіткнемося.
Вдвох.
Обличчям в обличчя.

- Тобі дуже личить лід.
І сніг тобі дуже личить.
- Я постарів?
- Хіба що трохи.

Сміється.
Горобців полоха.

- Давно не бачились... Надовго?
- На вічність.
- Брешеш.
- Так. Брешу.
- Лишайсь до літа.
- Ні. Не можу.
Хіба що серця шмат лишу.

Зітха.
До другого:

- А ти що?
Зостанешся?
- Навряд. Навряд.

І поміж вічних стрічних левів
мов двоє диких левенят.

Тож символічно згубімося в вулицях,
в кав'ярнях теплих і сухім вині.
До серця серце тягнеться, тулиться...
Щось особливого є в тому дні,
коли, усупереч ворогам,
скидаєш слів непотемних намисто,

і дві душі лишаються з містом.
З містом і левами.
Сам на сам.

21/01/2014


© Copyright: Чарли Ди, 2014
Свидетельство о публикации №114013112976
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Чарли Ди
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Чарли Ди