Верховіття шелестять,
Птахи з вирію летять
В рідний край квітучий,
Квітень-місяць на поріг
І залишили нас всіх
Ті думки тягучі.
Як у поле вийду я
І вдихну всі трави,
Хай втікають в небуття
Всі проблеми й справи.
Дуже хочу в цей момент
А чого, не знаю!
Такий тонкий інструмент
Простір цей безкраїй.
У хвилини всіх вагань
І у дні осінні
Ніс крізь шелест верховіть
Істини всі змінні.
Бо сидіти в тих містах
Довго я не можу,
На п'янких усіх вітрах
Радість чує кожен.
Виїжджайте ж у поля,
На луги квітучі,
Прожене п'янка земля
Те, що в місті мучить.
Верхов ття шелестять
© Copyright: Дмитрий Овсиенко, 2014
Свидетельство о публикации №114013112620
Свидетельство о публикации №114013112620
Рецензии