Йду навпомацки
Знаю, не напишеш, а чекаю.
Сумнівів всі кольори й відтінки
В попелі надій ще догорають.
Звинувачую себе, тебе – не хочу.
Щось гніздиться у мені порочне,
В чімсь душа сліпа, а в чомусь – очі.
Йду навпомацки, поводиря немає.
Свидетельство о публикации №114013101065
Тамара Карякина 01.02.2014 00:38 Заявить о нарушении
Строптивая и своенравная душа.
Петр Коваль 01.02.2014 00:54 Заявить о нарушении