В твоiх обiймах
Я цілу ніч з тобою говорив,
а потім довго слухав.
Про нас в пустелі роздумів своїх,
немов би у завулках
старанно почуття для двох таїв,
і хвилювавсь, як учень –
в обіймах владно пристрасних радів,
від зради вільним бути!..
У даль блідих надій дивились ми,
жаль розривав нас навпіл.
Сон без причин одну печаль дарив,
мабуть, дощ марно плакав?
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114013006140
Свидетельство о публикации №114013006140
Рецензии