Громадська заборона
Усi завжди повертаються.
Вони навкруги повернуться
Та вже кiлька столiть обертаються.
Небо наше з тобою захмарене
Хтось дощем у цю нiч заплював.
Я тебе обiйняв, нiби марево,
Цiлу мить тебе не вiдпускав.
Ти кричала, благала, сварилася,
Я на деякий час помирав.
Коли бiля мене опинилася -
Оживав, але вмру ще, я знав.
Ти до мене так близько, так тепло
I далеко так. Бiльш не приходь.
Врятував тебе, ти не помiтила.
Краще в землю, як сонце заходь.
Я тебе не побачу нiколи.
Може, навiть почну сумувать.
На все тут заборона довкола
Починай довгу пiсню спiвать.
Про мороз та про воду прозору,
Що тримає в глибинах прокльон.
Про життя, що зробило нас хворими,
Що будує наш дiм з заборон.
Заборона на певнi емоції,
Заборона на тiло та кров,
Заборона на план революції,
Заборона на нашу любов.
Свидетельство о публикации №114013001677