Жарт

Довіра вщент згоріла сьодні…
Жарт обернувся в жах і злочин.
То ж помилка, шановні, згодні?
Й від сліз жалю втираю очі…

Як сталось, що почуття вдурилось?
І серце радісно стріло брехні?
Життя, здавалося, зупинилось…
І розгубилося десь на поверхні.

Валізи, бійки, знов розмови,
Про «я не вірю»,і «як же так?»…
Він вигадав чомсь злочиннії змови,
І кинув бурю цих мовних атак…

Години втраченії на скарги,
На згадки Усіх наших помилОк…
Вже вкурені всі дешеві цигарки,
І від кохання зостався пилок…

Шкода,  що жарт якийсь безвинний,
Розщеплює в крихти любов і щастя…
Маленький, та наслід такий злочинний,
Що лишає віри та свята причастя.

Як би ж то знати нам наперед,
Реакції нашой коханой раті,
Ми б не лишались тоді посеред,
Самі у  сіро-червоній хаті…
28.01.14


Рецензии