Вiктар Шнiп. Перевод с белорусского - 7

Вiктар Шнiп

БЕЛАРУСКАЕ МОРА (стр. 51)



Скоро снегом сады заметутся
И тропинки забудутся в сад.
Облака над землёю несутся,
Да шумит, как огонь, листопад.

В листопад я спокойно ступаю,
И плыву над садами, как дым,
То теряясь, то вновь возникая
В этом свете событьем чужим.

Созерцанью ничто не знакомо,
Кроме вспышек сознанья простых
От портретов отцовского дома,
От виденья на розах росы.

Скоро снегом сады заметутся.
Но в душе не исчезнет тот сад,
Куда можно так просто вернуться,
Словно вдруг обернуться назад.

Там всегда всё светло и знакомо,
Там родители рядом со мной.
Там в стожке золотая солома
Светит мне словно солнце зимой.



Перевод с белорусского
Ю. Матюшко


**
* * *

Хутка сьнегам сады замятуцца
І сьцяжыны забудуцца ў сад.
А пакуль што аблокі снуюцца
І шуміць, як агонь, лістапад,
У які я спакойна ступаю,
І плыву па-над садам, як дым,
І ў нябёсах сьцюдзёных зьнікаю,
І зьяўляюся ў сьвеце чужым,
У якім анішто не знаёма
І ўсё ж сьветла кранае душу,
Як партрэты бацькоўскія дома,
Як на ружах сузор’і дажджу...

Хутка сьнегам сады замятуцца,
Ды ня зьнікне ніколі той сад,
У які мне заўсёды вярнуцца,
Быццам бы азірнуцца назад,
Дзе ўсё сьветла і дзе ўсё знаёма
І дзе родныя побач са мной,
Дзе ў стажку залатая салома
У сьнягох, быццам сонца, зімой...


Рецензии