Замітаю душу, як на свято,
Від лишніх ідей і людей,
Що їх берегла забагато,
Складаючи в серце своє.
Застояний біль викидаю,
Не в жарт бо мені тяжолить.
Чужі обіцянки стираю,
Що встигли довіру прикрить.
Провітрю, ретельно просушу,
Відполірую, як слід.
Щоб тим, кого тут я залишу,
Було приємніше сидіть.
Замiтаю душу, як на свято
© Copyright: Не Реальна, 2014
Свидетельство о публикации №114012801562
Свидетельство о публикации №114012801562
Рецензии