На планеті зима. Задрімали замети...
Одинока свіча і зірок небозвід...
Одинока свіча, як маленька комета,
Метушиться-вертиться - ніби хоче в політ!
...Пролітають роки - поспішає століття.
Епохальний полет - то незміряний крок.
Пролітають роки... Зовсім так непомітно.
І пліч-о-пліч стають між небесних зірок.
...Залишилася мить. І тривожиться свічка,
Бо усе йде туди, де нема вороття.
Довгождана хвилина - і ще одна зірка
В небеса полетить у літопис життя.
Зоряний лiтопис
© Copyright: Не Реальна, 2014
Свидетельство о публикации №114012801536
Свидетельство о публикации №114012801536
Рецензии
Гарний вірш-роздуми.
сумно, дуже по-дорослому...
Здоров"я тобі, дорогенька дівчинко, радості, щастя і кохання
З ніжність та повагою,
Богдана Синюк 10.02.2016 21:22 • Заявить о нарушении
сумно, дуже по-дорослому...
Здоров"я тобі, дорогенька дівчинко, радості, щастя і кохання
З ніжність та повагою,
Богдана Синюк 10.02.2016 21:22 • Заявить о нарушении
Дякую за такі щирі слова і побажання.
Цей вірш вже досить старенький, років 11 тому написаний до Новорічного свята.
Спасибі ще раз, завжди рада зустрічати Вас тут, на цих поетичних просторах.
З ніжністю і теплом Ваша
Не Реальна 10.02.2016 22:36 Заявить о нарушении
Цей вірш вже досить старенький, років 11 тому написаний до Новорічного свята.
Спасибі ще раз, завжди рада зустрічати Вас тут, на цих поетичних просторах.
З ніжністю і теплом Ваша
Не Реальна 10.02.2016 22:36 Заявить о нарушении