Мое звернення до майдану
Де гідність звичайних українських людей
Що називають свою землю Батьківщиною
І прагнуть нових, цікавих ідей.
Усі ми діти козацької крові,
З одного з вами тіста ліплені,
Не лишайте ж Україну долі
Хай цвіте вона завжди квітами!
Хіба цього бажали нам пращури?
Щоб ми бились зі своїми до крові?
На майдані мов ненажерливі ящури
Ви шукаєте іншої долі…
Мені боляче на це дивитися,
Бо я пишаюся своєю Батьківщиною
Люди! Припиніть будь-ласка сваритися,
Свого брата давити машинами!
Матері! Я звертаюсь з надією
Повернімо мир Україні!
Я благаю, не жертвуйте сином,
Тільки ми зупинимо війни.
І сльозу вже не в змозі тримати,
Від вечірніх, щоденних новин,
За що люди повинні страждати?
Невже від депутатських війн?
Мені соромно за мою країну,
Мені соромно за наших людей,
Не розривайте на шматки Україну
Від безглуздих примарних ідей.
Всі ми діти козацького роду,
Закликаю до миру вас всіх!
Що шукаєте ви, свободу?
Українці, свобода в душі!!!
Свидетельство о публикации №114012801113
Дай Бог всьому цьому неподобству припинитися і знову запанувати миру і стабільності в Україні!
Щастя Вам і всьому українському народу.
Чудове патріотичне вірш-ня.
З ПОВАГОЮ,
Зинаида Толстухина 31.01.2014 01:56 Заявить о нарушении
Дякую йще раз за рецензію. В мене є надія достучатись до людських, небайдужих сердець. Цю війну треба зупинити поки не пізно.
Кэтрин Фокс 31.01.2014 02:21 Заявить о нарушении