Пролітають роки, мов птахи швидкокрилі.
Зупинить хоч на мить, все летять і летять.
Тільки спомини ті: і солодкі і милі,
І тривожать, і гріють і сльозою біжать.
Ніби ще молода, ще так хочеться жити.
Та вже осінь з плодами, з ужинком прийшла.
Я ловлю, мов дитя, сиве бабине літо.
І співає, і плаче моя ніжна душа.
Та яке ж то коротке у осені літо.
І яка вже тонка у житті тятива.
- Ви живіть до ста літ! - просять внуки і діти.
- Живемо, живемо, та вже дітки жнива.
2011 р.
Пролiтають роки...
© Copyright: Вера Холошвий, 2014
Свидетельство о публикации №114012810049
Свидетельство о публикации №114012810049
Рецензии