Не граймося...
Зневірам важко зрозуміти,
зректись не мушу, бо кохаю!
Відрада маревом обіймів
дарує подих свій безкраю,
а ти, домучуєш мовчанням,
боїшся покохати сміло,
саму себе ж бо захищаєш,
слабку даєш у щастя віру!
Нікому жаль не стане другом.
Ти думала, що ти не гралась?..
Надію вітер подарує,
тай ти ж до нього доторкалась…
Твою печаль він обіймає.
Хвилює душі спів про волю.
Ми не однакові, хто знає
не грає в жмурки той з Любов’ю.
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114012709234
Свидетельство о публикации №114012709234
Рецензии