Ти ріс,як та травинка при дорозі,
Яку - хто обмине, а хто - притопче..
Не зустрічала мати на порозі,
Коли ти був іще школярик-хлопчик...
Ти ріс не знавши ласки і любові,
Тебе покинула іще в дитинстві мати,
Для того,щоб своі бажання нові,
Не заважав ти їй задовольняти...
Роки пройшли...Ти виріс...Працьовитим,
Вродливим,добрим...одиноким тільки
І ти не знаєш,як тобі прожити,
Щоб не вчинити на шляху помилки,
Ти йдеш до матері з надією,що більше
Вона тебе не зможе відштовхнути...
Та ти подумай...що буває гірше,
Як матері дитя своє забути...
Не йди до неї...бо твій потяг -марний:
Вона любов"ю не до тебе лине...
В її очах - ти молодий та гарний
Та ти для неї є чужа дитина...
Тебе вона душею не зігріє
І не шукай у ній тепер пораду...
Ти придивись: від неї холод віє -
Ти не прощай їй материнську зраду...
(написаний в 1988 році для Валерія Г.)
Материнська зрада..
© Copyright: Наталья Кислощук, 2014
Свидетельство о публикации №114012706326
Свидетельство о публикации №114012706326
Рецензии