Блукає доля посеред людей,
Блукає по опаленому місту,
Опаленому сотнями ідей,
Від криків влади,
І до анархізму,
Вночі злетить крилатий
Михаїл,
Богдан Хмельницький
Ступить на бруківку,
Об’їде Київ верхи
На коні,
На що перетворилася домівка………..
Весь центр в барикадах,
Дим від шин,
Приниження
І спалені автівки,
Не вже за це боролись козаки,
Не вже за це ховались по криївках?
Ні, не за це……..- всміхнеться
Він до вус,
Всміхнеться
Гірко,
Не за таку країну,
Народ, владу……….
Влада далеко,
А народ кричить,
І на шматки
Країну розриває,
-Ми Південь!
-Північ!
-Схід!
-Чи Захід ми!
Не мов, не Україна!
Не болить,
Єдиної держави,
Ні, не має,
Вклонився гетьман
Пагорбам Святим,
Вдивився у ядучий
Чорний дим,
Ми вистоїмо,
Зможемо,
Я знаю!
27.01.2014
Блука доля. Роздуми Богдана
© Copyright: Алена Скиба, 2014
Свидетельство о публикации №114012706100
Свидетельство о публикации №114012706100
Рецензии