Никола Вапцаров. Зiстарюсь

Никола Вапцаров
ЗІСТАРЮСЬ

Переклад з болгарської Любові Цай

Зістарюсь, буду я старий бідар,
якщо вцілію серед лиходійства в світі,
неначе подраний  буквар,
що вийшов в сороко;ві у минулому столітті.

Як діти прагнуть глянути скоріше,
яке ж в кінці малюнки криють чудо,
так хочеться мені тепер частіше
помріяти про те, що далі буде.

А чом би й і ні? – Цензура мрій не втрима,
бо ж мрії вкрито маревом легеньким.
А краще вже – за вітром нескоримим,
ніж сісти і й плакати собі тихенько.

Тоді ще в мене буде син
І буде він тоді двадцятирічним.


Вірш "Зістарюсь" ("Ще бъда стар") є незакінчений (так само, як і "Надходять дні" - "Дохождат дни" та "Ні, не час для поезії нині" - "Не, сега не е за поезия").
Він написаний в останні місяці його життя і носить на собі відбиток настрою і переживань поета.
У перших трьох строфах вірша ліричний герой начебто вмовляє себе помріяти, але, нарешті, щойно він почав тим мріям віддаватися, лунають два останні рядки. Можна припустити, що в них висловлено скорботу і жаль по втраченому сину...

Може здатися, що цей вірш схожий за побудовою на сонет, але дослідники творчості Вапцарова так його не називають...






***

Оригінал:

Никола Вапцаров
ЩЕ БЪДА СТАР



Ще бъда стар, ще бъда много стар,
ако остана след погромите, разбира се,
като окъсан рибен буквар
модел хиляда осемстотин и четирийсе.

Тъй както малките деца разлистват
и почват със картинките от края,
така и мене днеска ми се иска
за бъдещето да си помечтая.

Защо пък не? — В мечтите няма цензура,
мечтите греят с синкава прозрачност.
А по-добре е да подгониш вятъра,
отколкото да седнеш и да плачеш.

Тогава аз ще имам син,
синът ще бъде двадесетгодишен.

Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова