Лiрика i драма
Лиш гілкою поворушив –
Розсипався паркан іржавий -
Ми з парком знов товариші.
Проте, не тільки це втішає:
Мов ліра, золота верба,
Пегасів стайня – крона клена.
Не тільки дружбу поверта
Іще – й наснагу, і натхнення.
Що, мов троянда, розцвіло
У лірика Герасименка,
На парк весь вироста крило,
Яке вміщалось в смутку жменьку.
Герасименко – світлий грак
Тепер царює на просторі,
Його бадьорим крокам в такт
Рядки з`являються бадьорі.
І – строфи гарні. І в цю мить,
Як білий сніг, іскриться радість.
Та чорний грак її чорнить.
А може, теж гуляти, гратись
Сюди прийшов? Від підошов
І снігу виникають рипи.
І – рими, і – рядки,щоб знов
Катренчик сонячний створити.
І під ногами сніг рипить.
Й – під лапками в морозній тиші,
То грак – крилатий Еврипід
Трагедію пташину пише.
01.2011
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2014
Свидетельство о публикации №114012704731
Свидетельство о публикации №114012704731
Рецензии
Гарна ода лірику Герасименку та парку Миру!
Чудові Образи та поетичні знахідки! Дуже сподобався цей вірш!
З повагою до Вашого таланту
Нила Волкова 27.01.2014 12:58 • Заявить о нарушении
Чудові Образи та поетичні знахідки! Дуже сподобався цей вірш!
З повагою до Вашого таланту
Нила Волкова 27.01.2014 12:58 • Заявить о нарушении