Ви не дивіться на мою вроду,
Бо тая врода - стрімка ріка.
Висушать роки, мов сонце, ту воду,
І не вернеться вже моя краса.
Ви не дивіться на мою вроду,
Бо моя врода - сонячний день.
Горе, мов хмара, заступить сонце,
Зійде усмішка з моїх очей.
Ви не дивіться на мою вроду.
Гордая постать - то кінь у степу.
Людськая кривда й гіркая правда -
Збруя й вуздечка на спину мою.
Ви не дивіться на мою вроду.
Карії очі - самотняя ніч.
Ви зрозумійте мою дивну душу,
Може, вам вдасться ту ніч засвітить!
Ви не дивiться на мою вроду
© Copyright: Екатерина Васильевна Коваленко, 2014
Свидетельство о публикации №114012702658
Свидетельство о публикации №114012702658
Рецензии
Аліса, сподобалось. Але українською мабуть буде краще "горда постава", і спробуйте змінити останнє слово; бо весь вірш ллється, а "засвїтить" - йому заважає. Успїху вам.
Ирина Фоменко Юг 08.02.2014 04:25 • Заявить о нарушении
Ирина Фоменко Юг 08.02.2014 04:25 • Заявить о нарушении
Ірино, дякую за рецензію. Мені здається, що останнє слово, трохи вибиваючись з усього вірша, ніби ставить крапку.
Екатерина Васильевна Коваленко 08.02.2014 10:18 Заявить о нарушении
Екатерина Васильевна Коваленко 08.02.2014 10:18 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.