Ти слухаєш серце, в якому давно зима
І кожну відлигу катує жорсткішим холодом.
Долоні мої тримай або не тримай,
Я більше не зможу кохання собі дозволити.
У гості на свято до красенів-різників,
Які препарують троянди і поряд – трупи,
Не кличте мене. Я більше не маю слів,
Мої зачинились назавжди для співу губи.
І жоден вогонь, хоч Небосхил палай,
Криги цієї сльозами не зробить чистими.
Ти слухаєш душу, що відійшла за край,
Бо в щирість її не вірили безкорисливу.
27.01.14
Requiem
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114012712157
Свидетельство о публикации №114012712157
Рецензии