Сергiю
Я плачу і ти зі мною,
Мій друже, на все життя.
Не був ти мені стіною-
Була нею тільки я.
Були в нас шторми і грози,
І часто кипів вулкан.
І падали гіркі сльози
В бездонний душі океан.
Збігали роки байдуже,
Неначе години дня.
Ми вдвох посивіли, друже,
Відходить за Лету рідня.
І скільки удвох нам плисти?
Не кидай мене, прошу.
Мені б тільки поруч сісти
І слухати шепіт дощу.
Мені б у обійми впасти
І плакати, чи радіть.
Для жінки найбільше щастя
У парі до смерті прожить.
2003 р.
© Copyright: Вера Холошвий, 2014
Свидетельство о публикации №114012609589
Свидетельство о публикации №114012609589
Рецензии