До тебе йду...
Думки сплітаються із мріями,
стають словами всі,
оті сліпі ілюзії,
немовби я жадаю про полон,
аби залишитися вічністю твоєю – марю…
Кудлатим небом, пагорбами сну
іду до тебе у обійми,
на голос твій
неначе вітер падаю,
у глибину, занурююсь
навічно і безтямно,
так само, як і ти…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114012608172
Свидетельство о публикации №114012608172
Рецензии