Замітає снігом хуртовина,
Крига там, де вчора був струмок,
І мабуть зимова то провина,
Що сумних багато так думок...
На сторінках білого паперу,
Наче на снігу сліди птахів,
Речення, що схожі на химеру,
Котрою лякають дітлахів,
Розповідь свою ведуть печалю,
І сумний розказують урок.
Як серед біди і серед жалю,
Всі народи роблять хибний крок.
Перший, хто каміння в люд жбурляє,
Мав би знати, що таке війна,
І як мати очі закриває -
За дитину молиться вона...
Сум... війна ніколи не спасала...
Там де кров, немає вороття,
І доки біда вас не застала -
Схаменіться, бережіть життя!
І немає в світі тої речі,
Гідної за ради неї встать,
Брату, проти брата... і до речі -
Душу як свою тоді спасать?
22.01.14.
Сум... вiйна нiколи не спасала...
© Copyright: Ева Талая, 2014
Свидетельство о публикации №114012613320
Свидетельство о публикации №114012613320
Рецензии
Я в захватi вiд Ваших, Эва, вiршiв.
Вони менi дуже сподобались!
Дякую Вам!
О.
Олег Демьяненко 2 27.01.2014 11:42 • Заявить о нарушении
Вони менi дуже сподобались!
Дякую Вам!
О.
Олег Демьяненко 2 27.01.2014 11:42 • Заявить о нарушении
Дякую Вам! Дуже рада, що Вам сподобалась моя творчість. Натхнення Вам бажаю, світла і добра! Хай Вам щастить.
Ева Талая 27.01.2014 14:05 Заявить о нарушении
Ева Талая 27.01.2014 14:05 Заявить о нарушении