Революцiя

Я розповім вам про червоний сніг
І про людей, яким терпець урвався.
Кати взяли до своїх рук батіг,
Та на коктейль ніхто не сподівався.

Вони кормили обіцянками й брехали -
Народ чекав й терпів допоки було сил.
Вони всю неньку Україну розікрали -
Та зціпив зуби люд і вусом не повів.

Проте ж усьому є межа й кордон.
Продати незалежність - це вже злочин,
Але їм мало, перейшли той рубікон.
Плювали на людей і думали, що змовчать.

Не змОвчали. Два місяці волали,
Та наш гарант сліпий, глухий, німий.
Драконівські закони поприймали
Бо так їм сам пахан велів

І тут вже чаша переповнилась терпіння.
НенАвисть то є сильне почуття.
Летить у беркутят каміння
Бо більше нічим волю захищать.

Ці нелюди тепер ЛЮДЕЙ вбивають
І впевнені, що це їм зійде з рук.
Там зверху думають, що нас цим залякають,
А по столиці чути канонади звук

Полеглим і пораненим героям
Низький уклін і слава на віки!
А хлопчикам, що з того боку стОять,
Дай Боже розуму проти своїх братів не йти.