Був собi собака

   (Акровірш)
Був  собі  собака
У  дідуся  Іванка,
Дід  його  любив.
Еліном  прозивався,
Мов  сир  в  маслі  купався-
Жив,  гавкав  і  вив.

І(И)  в  ніч,  і  в  денну  пору
Він  шастає  по  двору -
Імітував  скрізь  страх.
Та  раз  один  нарвався,
Аж  сам  перелякався-
Бугай  наводив  жах.

 Огидний  бик,  великий
 Гнав  його  від повітки 
 У  будку  стерегтись.
 Малі  птахи  ховались,
 І(И)ндики  надувались,
 Лякав  бичок  усіх.

Імлою  світ  хмурився,
А  півень  розхрабрився
Та  на  тинок  злетів,
Один  раз  крильми  смикнув,
Від страху  кукурікнув-
Сірома  тріпотів.

І  гуси  пішли  з  двору,
Малечу  свою  в  гору
Лячно  повели,
Юрмились  і  штовхались,
Довкола  озирались,
Як  до  ставка  дійшли.

Мав  пес  тепер  задачки
Наводить  знов  порядки,
Едем  свій    відновить, 
В  дворі  чинити  згоду,
Гідну  творить  погоду-
Один  в  полі  воїть.

Додому  потім  всіх  зібрав,
І(И)  часом  добре  підганяв,
Шумів,  хто  не  встигав. 
        24.01. 2014р., Київ
__________________________
*У  відповідних  місцях  «і»  має  звучати
як  «и»(див. «Про  акровірші»)