Вона прийшла - струнка, золотокоса.
В мереживі із призабутих мрій...
Світилося обличчя і волосся,
Що хвилями зміїлося на ній.
Не з піни, ні! Вона прийшла із віри
В кохання, що давно не знає меж!
І в шал торкань тих, що не знають міри,
Темниць, замкІв, запрут, застав і веж!
Вона всевладно для обох настала,
Як настає безудержна весна!
Вона прийшла! І дУші заспівали
Мотив кохання, що дає вона!
Вогненим шалом потекла віднині,
Будила ніжність трепетну! Проте
Не супереч їй! Бо вона - Богиня
І берегиня серця, що цвіте!
Підвладно їй в морози люті - гріти,
Палкі чуття викрешувать із слів!
І бідне серце в полум'ї згубити
(Троянди ж не буває без шипів...)
Вона тебе зворушить, і зламає!
І на незнані поведе діла!
Затям, за неї кращої - немає!
Не супереч їй! Бо вона - прийшла!
Венера Боттичелли. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114012304698
Свидетельство о публикации №114012304698
Рецензии