Спорожніла скриня,
В ній добра нема.
Люд до одуріння
Довела богиня -
Ринкова богиня -
Гірша, ніж чума.
А на річці човен.
Осінь вже в гаю.
Був же край цей повен.
Цвів добром і словом.
Опустів. Лиш спомин
Душу рве мою.
Вітер віє – хвилю гонить,
Човен далі все пливе.
І розтоптано червоне
Мовчазне і завжди сонне
Покоління трудове.
А за річкою, далеко,
В сивій димці -- інший світ.
І летять туди лелеки,
І всміхаються смереки
Зелен – листом їм у слід.
І на чемне, на слухняне,
На людське лягає тінь.
Помолюся – легше стане,
Потім знову серце ранить
Вир життєвих перемін.
Так від холоду і спеки
Не буятиме тут цвіт,
А лелеки так далеко,
І заплакали смереки,
Сльози впали долу з віт.
1998
Спорожнiла скриня
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114012209602
Свидетельство о публикации №114012209602
Рецензии