Цей дивний дощ, збираю я, в свої долоні.
Він геть сумний, у нього є своя печаль!
Тож, я пишу йому вірші, бо я - в його полоні,
Шукаю музику в вітрах, що би заграв скрипаль.
Шепоче дощ сумні пісні, шука собі розраду.
Та стукає у вікна - його ніхто не жде...
Він хоче лиш тепла, а може зорепаду!
Пахучих, спілих трав... він мріями живе!
Я бачу в цім дощі, якесь своє пророцтво,
Всі свОї відчуття, він нам передає.
Дощ, тихо собі йде, в цім - велич, благородство!
І, лиш, в коханні дощ, поразки зазнає.
Він знає, як болить, коли серце в печалі,
Дощ чує всі думки, і лине їм у такт.
В мелодіях живе, всі тайни він збирає,
Але, душа сумна, і плаче він, однак.
Такий, цей дивний дощ. Ловлю його в долоні,
Холодний і чужий, він гріється в руках...
Віддам свій сон дощу, бо я в його полоні!
І музика з небес, живе в моїх думках.
In_nes Odessa
Дивний дощ. укр
© Copyright: Инна Цурка, 2014
Свидетельство о публикации №114012209516
Свидетельство о публикации №114012209516
Рецензии