Бодай злий погляд іде за гріх.
Бодай і вас хтось таким огрів.
Може тоді з-під охайних брів
розум подав свій знак,
зморшками – хоч би як.
Стояв мій друг біля входу в парк.
І ЦІ ДВІ КУРВИ дивились на нього так,
нібито він останній мудак.
А це був кращий з усіх людей:
вночі він сяяв і сяяв удень.
Сміється – наче радіє Бог,
вони насправді й ходять удвох,
але на пару – одне єство.
А бачать, звісно, сліпі граки
тільки шрами на пів руки
і стомлене шляхом тіло.
Я вбити тоді хотіла.
А далі їх стало жаль,
бо їм він ніколи не залишав
ані листа, ні вірша
й навряд чи коли залишить,
хіба що тишу, хіба що тишу.
за гр х
© Copyright: Надежда Балинская, 2014
Свидетельство о публикации №114012205496
Свидетельство о публикации №114012205496
Рецензии