сніг вже не на волоссі, ні,
він по коліна, по плечі,
боком птаство летить незряче,
вимовляю слова недоречні,
замовляю собі канапки й заливаю тобі каву,
так, раніше нам було добре,
і тепер, але вже нецікаво.
вибач, я недостатньо жіночна,
і немає в мені стержня,
що незламним би був мов криця.
твої руки такі обережні.
вибач, також за те, що не знаю
як тебе лікувати, прошу,
вибачай, що занадто довірлива,
надто хороша.
сніг по плечі, за плечі ніжність
обсікає мороз, я падаю.
і лежу на підлозі поруч,
і майже не згадую.
надто хороша
© Copyright: Надежда Балинская, 2014
Свидетельство о публикации №114012205466
Свидетельство о публикации №114012205466
Рецензии