Твій вірш тоді тільки вірш,
Якщо змушує душу звучати.
Твій вірш тоді тільки вірш,
Якщо змушує серце співати.
Коли тугОю своєю твій вірш
Змусить людей співчувати,
А любов'ю своєю палкой,
Подарує бажання кохати.
Коли сміхом і жартом своїм
Веселий створює настрій,
А рядками про рідний дім
Кличе в садочок квітчастий.
Коли захоплює вірш, полонить
Пригодой в краю далекім,
А в розпачі - може навчить,
Як поратися в халепі.
Коли вірш прочитав про війну
Твій читач сльозу утирає,
І питає себе - "Чому
Війна безвинних вбиває?"
Тільки тоді вірш живе,
Коли душею ти пишеш,
Як він живить життя людське,
Вірш буде живого живіший!
Твiй вiрш тодi тiльки вiрш...
© Copyright: Зинаида Комарова, 2014
Свидетельство о публикации №114012211620
Свидетельство о публикации №114012211620
Рецензии