Палає знову Київ мій, палає...
І знаю я, чия у тім вина,
Що мій народ сьогодні єдності не має,
Чому в самому серці України йде війна...
Прошу вас, люди, я благаю - зупиніться!
Заради чого - пролилась сьогодні кров?
Заради чого - брат із братом буде битись?
Щоб скіпетр влади когось з трійці віднайшов?
Життя людське - то є найбільша цінність!
Одне життя лиш - доля не одна
Скалічена... коли іде у вічність
Людина рідна - ось що є війна!
Замисліться, чи варті ті ідеї,
Чи гасла ті - громадської війни?
Навпроти вас - у формі і жилетах -
Такі ж як ви, країни рідної сини!
Їх, як і вас, чекає вдома мама,
Дружина... може й двійко діточок...
Їх може й влада не влаштовує - так само!
Вже годі крові - повертайтесь до діток...
Йще зараз не запізно повернутись
І мирним шляхом віднайти країні путь!
Загиблих - неможливо повернути...
Клянімось їх довіку не забуть...
Палае знову Киiв мiй...
© Copyright: Лена Панасенко, 2014
Свидетельство о публикации №114012211356
Свидетельство о публикации №114012211356
Рецензии
Спасибо Вам Лена! У Вас очень правильное стихотворение! Я знаю, что так думают большинство украинцев и я в том числе.Если, хотите, прочтите мой стих "Моя Украина".С уважением,Лариса.
Лариса Шуминская 23.01.2014 22:12 • Заявить о нарушении
Лариса Шуминская 23.01.2014 22:12 • Заявить о нарушении
Правильно все, Лена!Как же уже хочется тишины и покоя. Хочется проснуться и вдруг понять, что все это было кошмарным сном, но... никогда этого не случится и нужно как-то дальше жить с этим.
Лидия Серакова 13.05.2014 20:09 Заявить о нарушении
Лидия Серакова 13.05.2014 20:09 Заявить о нарушении