Про акровiршi

(Переспів  власного  «Віршування
          для  забави»)
Поет  віршує -  ради  слави,
Пенсіонер - лиш для  забави.
Руду  словесну  не  копає,
Вірші , як  булки  випікає.
Тепер  він вільний  і  знічев’я
Так  з  нього й пре  багатослів’я.
То  щоб  його  угамувати
Слова  потрібно  римувати.
Багатослів’ю  буде  гірше
Як зв’яжеш  їх  у  акровірші.
Сам  попробував,  старався,
В’язав,  в’язав,  а  він  не  дався.
Напружився – змістовність  чую,
Форму  здолав*  -  акровіршую!**
        16.01. 2014р., Київ 
______________________
*У словнику  української  мови  немає  жодного  слова  з
початковою  літерою  твердого  «и».  При  написанні  акровіршів
автор  вирішує  цю пробему  з  допомогою  початкової  м’якої
літери  «і»  в  парі  з  твердою  «и»  - « І(И)»
**З  моїх  скромних  міркувань,  Акровірші  бувають  3  типів:
 1)Заголовок  співпадає  з  першими  літерами  рядків  вірша 
   і  не  посилює  тексту  твору;
 2)Заголовок  не  співпадає  з  першими  літерами  рядків  вірша
   і  посилює  зміст  твору;
 3)Заголовок  зовсім  не  співпадає  з  першими  літерами  рядків  вірша
   а  в  них  автор  закладає  часто  потаємний  зміст,  не  афішуючи,
   що  даний  твір  -  акровірш.  В  свій  час  на  таку  уловку  попадала
   навіть  радянська  цензура. Пригадую  1965р.  Газета  «Молодь України»
   опублікувала  блискучий  вірш  якогось  канадійця  українського
   походження,  в  заголовку  і  в  тексті  якого  сердешний  висміював
   своє  емігрантське  життя,  тужив  за  Ненькою – Україною  та
   заздрив  щастю  українців,  що  проживали  в  Радянській
   Україні. Газета  виходила  тиражем,  якому  зараз  позаздрить
   будь  яка  газета  України,  і  він  повністю  розійшовся.  На
   другий  день  «ворожа»  радіостанція  турботливо  закликала
   українців  звернути  увагу  на  цей  Акровірш  і  правильно
   його  прочитати.  Бо  в  заголовку  і  у  змісті  -  бутафорія,  а  вся
   сіль  цього  твору  саме  в  перших  літерах  рядків,  прочитаних
   по  вертикалі(не  кожний  знає,  що  таке  акровірш).
   Грім  з  ясного  неба!  Бо  там  не  то  що  гриміло,  а  ревло:
   «На  москалів,  ляхів  і  юд  точіть  ножі  і  там  і  тут!». 
   Всі  забігали  перечитувати  газету.  Ми,  аспіранти,  набігавшись
   по  Києву  і  не  діставши  газету,  кинулись  по  бібліотеках.  Слава 
   Богу,  встигли!  Що  тут  діялось  в  Україні  та  інших  територіях
   бувшого  Союзу.  КДБ  вилучило  «жартівницю»  скрізь,  де
   змогло,  а  хто  попався   з  нею  особисто,  на  роботі  чи  вдома –
   всі  були  запроторені,  в  т.ч.  і  один  з  наших  аспірантів.  Навіть
   доля  його  не  відома.