Детектив. Помогите рецензией, может что то исправи

Ще з самого ранку Еван знав що буде поганий вечір, батьки як завжди будуть сваритися.
Еван сидів в кімнаті та навіть не рипався, та й так просидів до ранку.
На ранок Еван зібрався в місто по покупки, і було дуже дивно для нього зустріти там Ольгу. Ольга була  зведеною сестрою Евана.
Ольга пропала пішла з дому при досягненні 18-ти річного віку, і недавала про себе нічого знати.  Тут посеред ринку Ольга закричала:
Еване привіт.
О боже Олю. Як ти?  куди зникла? Чому не дзвонила та не давала про себе нічого нати?
Ой Еване,  знав би ти в яке лайно я попала... Я немаю багато часу з тобою розмовляти зараз прийде мій чоловік і мені потрібно буде поспішати. Приходи в гості.
Як я прийду в гості? Ти ж навіть адресу не дала мені.
Прийдеш на в старий магазин  “Радванка” і спитаєш де  Майоркова Оля, і тобі скажуть як мене знайти. Тільки прошу тебе будь дуже, чуєш дуже обережний.
Так, я зрозумів тебе. Бувай Олю.
Приєднався незабаром до них Ольги чоловік, і вони пішли в невідомому напрямку.

Еван навіть не зрозумів, що вона мала на увазі “Я попала в лайно”. Продовжуючи свої покупки, та якось розважаючись , Еван неміг зрозуміти що такого страшно сталось в його сестри та чому вона так скоро почала  втікати.
Приїхавши додому, Еван повідомив своїм батькам що бачив Ольгу свою зведену сетричку. Батько та й мати з сарказму  посміхаючись  сказали : “Еване. Що ти верзеш?  Ольга померла років зо три і про це всі знають правда Марино?” Перебивши їх Еван сказав, вона не померла я її бачив як вас зараз. Батьки вдаючи що їм цікаво тихенько пішли а Еван нервно запалив цигарку і задумався. Гаразд я Вам докажу що Ольга жива. Докурюючи сигарету, в кухню зайшла мати і запитала “Ти, також її бачив ” А ось батько невірить мені також.
Мамо, чому ти мене не підтримала щойно? Чому ти не сказала цього також?
Еване, ти добре знаєш свого батька...
Мамо, Оля була з якоюсь дівчиною там поки ми розмовляли, в кожний раз коли Ольга говорила про своє життя. Сіпала її за спідницю.
Еване прошу тальки не йди з цією новиною до міліції нам буде гірше.
Мамо я придумав що я буду робити. Я все обміркував. Мені буде потрібна твоя допомога.
Синку ти можеш розраховувати на мене. Дивись там  і буть обережним...
Ввечері коли всі дивились телевізор Еван покликав маму і сказав “Ось тобі мої координати. Якщо я не повернусь до опівночі зателефонуй в міліцію та скажи що я пішов та  не повернувся”. Синку прошу бережи себе. І обійняла сина
Блукаючи містом Еван незміг знайти ту саму Радванку, він мав в кишені 50 гривень, хоч і не зрозумів звідки вони. Мати коли обіймала сина і казала бережи себе поставила в карман гроші. Сівши в таксі він запитав: “Скільки коштує доїхати до Радванки?” Водій подивився на нього  і запитав: “ Ти точно хочеш туди поїхати? Я б на твоєму місці туди не пішов...” І тут Еван з цікавості запитав :
Чому туди страшно Вам їхати?
Я не казав такого що страшно їхати.  Почесавши свій ніс і рушив з місця таксист.
А чому всі так боються туди їхати? Запитав Еван.
Ну, як Вам сказати Радванка це магазин який був дуже прибутковий років зо три назад, зараз в ньому поселилась якась банда, ось і тому всім страшно ходити поряд з тим магазиномтак як всіх там ловлять й забирають до того магазину.
Ну а міліція? Запитав усміхаючись Еван.
Ну а що міліція? Міліція все знає, та нічого доказати неможе.
Як ні? Багато заяв про зникнення вже є.
Хлопче я б на твоєму місці повертався додому і дивився телевізор. І чому тебе так цікавить Радванка?
Нічого ви нерозумієте, там моя сестра. Вона три роки як безвісті пропавша, а вчора її побачив і вона сказала приїзди до цьої Радванки.
Все приїхали. З Вас 30 гривень.
Еван вийшов, одягнувши свою шапку побачив перед собою величезний магазин, там небуло світла, все темно, навіть ліхтарі були вимкнуті.
Пройшовши метрів десять його зустріла по дорозі похила жінка і сказала: “Хлопче не йди туди, я вже багато разів хотіла пройти туди і свого сина з тієї банти витягнути але все без результатно...” Еван запитав:
Як довго він тут?
Роки зо два. Я кожного дня сюди приходжу і вірю в те що він зараз вийде...
Ого, міні Вас шкода. Багато там людей зараз?
Говорять до 100 очіб, які тримають в полоні шестьох людей і кожного року по одного вбивають. В полоні цих людей було десятки людей і всіх їх з хоронили.
Як вони так можуть? Запитав Еван
Ну міліція нічого вдіяти неможе. Приїздить на мої виклики і реєструє хибний виклик. Сказали якщо щераз викличу відвезуть в дурдом.
Ясно, я прийшов щоб дізнатись як сестра живе, що в неї сталос за це весь період. Я думав це просто дом в  якомусь селі, а це оказується просто магазин де тримають в заручниках мою сестру та вошого сина.
Що ти пропонуєш робити? Запитала жіночка
Нажаль незнаю що робити подзвоню в поліцію скажуть що навигадував, скажу батьку побє, ніхто мені не повірить. Зажмурився Еван і попрощався з жіночкою обіцяючи прийти сюди знову.
На годинику вже було близько години ночі, і мати почала телефонувати Евану, но слухавку так і ніхто не підняв. Мати зателефонувала до міліції і повідомила про те що син не зявився додому. Їй відповіли : “Мине три дні, якщо не повернеться додому приходіть і пишіть заяву, ми Вам нічим допомогти не зможем.” Мати Евана боялась сказати свому чоловіку що син пропав, але промовчала і чекала до ранку мабуть повернеться і все буде гаразд.
Закривши очі мати почула стук в двері. Спустившись до дверей відчинила їх і побачила лист з текстом написаним кровю : ВАШ СИН У НАС, ХОЧЕТЕ ЙОГО ПОВЕРНУТИ НАЗАД, У ВАС Є ТРИ ДНІ ЩОБ ЗІБРАТИ 15000000 ДОЛАРІВ, І МИ ОБМІНЯЄМОСЬ”
Жінка закричавши так що почуло півбудинку збіглись і побічили дивний листок прочитали його і жахнулись. Доки чоловік добіг до дружини вона вже не подавала няких ознак до життя. Чоловік велів всім розійтись а сам викликав міліцію та швидку.
Тим часом Еван прокинувся в якійсь з кімнат і не зрозумів де він, небуло світла нічого. Почав шукати двері. Знайшовши двері він неміг їх відчинити почав горланити: “Відчиніть сволочі” його так ніхто і не почув...
Тим часом вдома зареєстрували інфаркт, та сметь жінки. Міліція почала питати: “Що трапилось?”
Я незнаю. Я спав і почувши крик спустився до дверей і побачив свіх своїх сусідів, і свою жінку яка лежала на землі...
Ви впевені що вона померла ось так на очах всіх сусідів? Чи мабуть ви її спустили до дверей, а потів жіночим голосом загорланили, що всі сусіди зібрались?
Як ви це собі представляєте? Запитав він
Читаючи Вашого сина щоденик, мотив один, сварка і все вирішила сметь вашої жінки. Доречі де Ваш син?
Мабуть ця погроза Вам доведе що це не я.
Дав листок слідчому і той читаючи говорить:
Майстерно ви все вигадали. Вам прийдеться проїхати з нами до виявлення всіх обстоятельст.
Я маю хвилину зібратись?
Так звичайно.
Поїхавши в віділок міліції чоловік відчував, якусь небезпеку. Слідчий вів себе якось невпевненнно, та весь час питав : “ Де ж Ваш син?”  Чоловік як не доказував що він незнає все безкорисно.
 Чоловік прийшов додому, і почав готувати до похорона дружини. Дзвінок в двері викликав в нього страх, і не дарма. Відчинив двері а на порозі стояла мати його дружини і зізлості промовила: “Де мій внук? Я знаю ти вбив його...”
Нікого я невбивав.
Непотрібно мені байки розповідати. Мою доньку ти в бив і якось зненацька пропав син.
Лідія Карлівна я і в правду незнаю де син. Міліція мені прикидає його вбивство, але я його ще з вчора небачив.
Не неси нісенітницю. Моя дочка розповідала, як ти жорстоко над ними знущався.
От тільки непотрібно зараз мені розповідати як я повинен з жінкою поводитись. Закрили тему.
Гаразд. Відповіла Лідія Карлівна та пішла до кімнати для гостей.
Тим часом Еван, почав шукати свій теелфон, щоб зателефонувати матері. З ненацька почув як хтось відкриває двері. Побачивши там жінку, яка вчора розповідала йому про свого сина промовив:
Отже ви також з цьої банди. Так?
Слухай мене. Одне слово і я тобі переріжу горло. Ось тобі телефон і дзвони батьку і нагадай, що залишилось два дні, і дивись мені.
Взявши телефон він набрав 102 і роблячи вигляд, що набирає номер підніс слухавку до вуха почав чекати зєднання. Однак чоловік який зайшов в кімнату до них сказав
 Ей  Наталя, ти що зглузду зїхала? Куди ти телефонуєш?
Хто я? Відповіла Наталя
Так ти.
Еван збив виклик і почав плакати і промовляти:
Вибачте мене будь-ласка...
Чоловік підійшов до Евана взяв телефон у Евана і сказав:
Дивись куди наш розумник телефонує. Бачиш?
В міліцію? Здивовано Наталія подивилась на телефон.
Як в міліцію він мав батьку подзвонити, я бачила як він набирає його номер.
Нічого незнаю.
Ще один раз таке повториться і ми тебе вбємо, ударивши його телефоном по лицю.
Диктуй номер батька. Сказала Наталія
Евану незалишалось нічого як це зробити. Батько підняв слухавку і Еван повідомив:
Батьку зімною все гараз. Ти повинен через два дні принести всі кошти, інакше вони мене вбють
Еване... Це ти? Дети?
Бабусю, ти чому приїхала? Свят немає ж ніяких
Еване...
Пішли гудки. Наталія сказала молодику, що підняла бабця телефон. Молодин написав ще одну погрозу і відправив Наталію до Евана додому.
Наталія переодяглась і під виглядом працівника пошти подзвонила в двері.
Хто там? Запитала Лідія Карлівна
Я, Вікторія. Працівник поштового звязку, мені потрібен Олексій Тимошин.
Його немає вдома. Відповіла Лідія Карлівна.
Відчиніть двері мені потрібно підписати лист прийому.
Відчинивши двері, Наталія забризкала очі старенької, і кинувши новий лист потягнула стареньку до автомобіля і відвезла на Радванку.
Олексій прийшовши додому здивувався, що теща сидить тихо і не горланить і не вчить жити. Побачивши лист з погрозою тією ж самою, і в самому низу написано “тепер їх двоє”
Олексій взяв слухавку і зателефонував до маліції. Міліція через 50 хвили приїхала, та не повірила бідному Олексію і приписала ще одне вбивство. Олексія забрали в віділок, і слідчий сміючись сказав: “Дурень ти Олексію”, через декілька днів суд і тебе посадять, а твій син і бабуся у нас. І нічого ти не докажеш в суді. Олексій взяв телефон включив диктофоний запис і запитав щераз. Записавши слідчого слова, він техенько встав і пішов додому.
На похованні дружини всі перемовлясь. “Така молода а вже померла, ще й сина з бабцею вбив та сховав” “Боже боже...”  Олексвій робив вигляд що нічого не чує і продовжував слухати священика.
Після поховання всі поїхали до мачцевого кафе памянути і несподівано коли всі сиділи за столом ввійшов слідчий та повідомив що є нові свідки по його справи та поквапили його щоб він проїхав з ними.
Олексій несподівано побачив подругу дружини Оксану в кабінеті слідчого і запитав в неї:
Олеся ти що тут робиш?
Я? Я все розповім, я мовчати небуду.
Що ти розповіш? Яж нікого невбивав...
Ти погрожував їй та сину, якщо вони і далі будуть тебе доставати то ти їх вбєш. Я сама це чула коли була у Вас в гостях.
Несподівано в Олексія подзвонив телефон.
Час йде, а акивності по порятунку сина та тещі ти не квапишся... Промовили в слухавці.
Мовчки покликав до себе слідчого і сказав: “Послухайте”. Що слухати? Там гудки ...
Олексій зажмурився і сказав:
Орештуй мене, мені вже все надоїло...
Все не так просто. У нас немає проти тебе доказів тому ми неможемо предявити тобі обвинувачення. Захохотав слідчий про себе.
Оксано ви можете бути вільні ми вам зателефонуємо. Сказав слідчий покваплюючи її.
Після того як вийшла Оксана слідчий сказав Олексію:
Олексію, тобі діватись нікуди. Або ти викупляєш сина та тещу або ми їх вбємо і ти сядеш, а всі твої гроші ми заберем собі.
Вибачте як Вас звуть...?
Тут тишина слідчий задумався і сказав:
Аркадій Іванович мене звуть промовив слідчий.
Так от Аркадій Васильович хочу Вам сказати, якщо щось трапиться з моїм сином та тією каргою то ви пожалкуєте.
Аркадій підійшов до Олексія і піднявши його лице сказав:
Ти погрожуєш мені знаючи що твій син знаходиться у нас?
Так, дивись щоб завтра на суді ти не опинився поряд зімною на лаві підсудних.
І з стуком по столу кулаком вийшов від слідчого. Підїжджаючи до свого будинку Олексій помітив двох підозрілих хлопців які виходили з його підїзду, і почав рухатись далі. Через годину приїхав додому недоходячи до підїзду почув запах паленого і закрив рот шарфом. Піднявшись на свій поверх побачив що його двері зпалені залишились одні досочки. Поряд з дверима стояла коробка. Коробка трохи відавала жорсткий запах кровї, тому Олексій прикритим шарфом не відчував цього запаху. Відкривши побачив палець з руки і поряд була записка : Ми не жартуємо”! Олексій поквапився зібрав всі речі для сина, та зробивши помітки на купюрах поїхав викупляти сина. Перед тим він зателефонував своєму давньому товаришеві Гришові. Гриша був опером в іншому місті, тому Олексій тримався і не видавав жодних емоцій, як він боїться чи що. Григорій приїхав через 30 хвилин і задзвонивши  в двері почув дивні слова в свій бік:
Пішли ви всі. Сказав Олексій.
Це я Гриша.
Ой прости Гриша, я не в своїй шкурі, та й страшно стало за те що чекає мене завтра...
Нехвилюйся та розповідай що сталось. Промовив Гриша.
Ну, що тобі розповідати... Дружина померла, сина та каргу стару викрали і груба яка їх викрала витребують викупа за них.
Багато? Запитав Гриша
Так, навіть занадто..
Це скільки?
15 000 000 доларів.
Ого. В шоці промовив Гриша.
Во во. Сказав Олексій
В тебе ж є така сума. Сказав Георгій
Так, але банки не працюють вже а в мене навіть десятої частини немає...
Ти зробив мітки на купюрах?
Так як ти і сказав.
Гаразд будем брати їх на гарячому.
Це як?
І почав Георгій розповідати Олексію, що їх чекають вже там підкріплення і він повинен буде передати гроші так щоб ми могли одразу повязати цю шайку.
Була одинадцята година ночі. По дорозі до Радванки Олексій попросив Гришу зупиниться так як йому зле. Гриша зупинив водія. Олексій насправді вигадав те що йому погано він написав смс слідчому : “Зараз ми Вас всіх посадим...” і зайшов в автомобіль і вони поїхали далі. Через кілометр їх зупинило ДАІ і потребувало документи, їм виписали штраф за вимкнені фари і вони поїхали далі.
Підїжджаючи до “Радванки” Олексій помітно почав нервувати , і не так просто адже знав що зараз обовязково щось трапиться. Вони залишили автомобіль в ста метрах від місця де син Олексія і пішли пішки. Гриша запитав у Олексія:
Ти точно помітив купюри?
Звісно. Записав всі.
Гаразд тоді все добре.
Йдучи далі Олексій примітив як за ними хтось слідкує, але списав все на вітер. Йдучи далі Олексій і не прмітив те що Гриші вже поряд немає. Олексій закричав: ГРИША ТИ ДЕ? Гришу...
Незнайшовши Гришу, Олексій рушив далі і думав що Гриша його наздожене, але підходячи до самого магазину “Радванка” Олексій запанікував і не просто так. Почувши голос заді нього:
Зараз ти ставиш сумку з грошима і відходиш, один лишній рух і ти залишишся без сина.
Спочатку я хочу побачити сина.
Або ти робиш як я сказав або ти пожалкуєш про те що сюди прийшов.
Олексій зробив як попросив його чоловік і відкинув сумку  в перед, стоячи спиною до нього.
А тепер йди в перед. Сказав чоловік
Син мій де? Витягуючи по трохи свій пістолет та заговорюючи чоловіка Олексій вистрілив в чоловіка і втік.
Ввечері Олексій навіть заспати неміг,. Все переживав що ж буде з його сином. І з ненацька подзвонив телефон, Олексій вже нінащо не сподівався, підняв трубку і почув:
Тату, тату ти мене чуєш?
Еване, Еване це ти?
Так тату, це я.
Як ти там? Тебе не бють? Не болить рука?
Я добре. Чому мене має боліти рука?
Як чому? Твій палець з руки у мене.
Батьку ти чого? В мене всі пальці.
Я викуплю вас обовязково, як там бабуся?
Тату у нас все погано, Оля також тут, і бабуся, і тальки що сюди підкинули до нас якихось чоловіків..
Еване спитай чи є такий там Гриша.
Еван запитав, і молодики йому повідомили що наш командуючий загинув. А вони його підкріплення.
Тату Гриша загинув, а тут люди які йому підкоряються.
Синку а з чийого телефону ти телефонуєш?
Один з цих молодиків сховав свій телефон і дав мені подзвонити.
Подякуй йому....
І пішли гудки. Олексій міста собі незнаходив, чому і як вимкнувся телефон. Він передзвонював йому так ніхто і не відповів. На ранок Олексій збирався до суду, прийшовши в суд він побачив сусідів, та слідчого який панікував.
Доброго дня Олексію. Промовила сусідка Ольга Петріївна.
Доброго дня Ольго, що ви тут робите?
Якщо, я свідок.
Так? Здивовано на неї глянув Олексій
Так.
Вас же небуло під час того як померла дружина...
Була була...
Вийшла секретар суді і промовила “Ермоленко Олексій Богданович та всі сторони справи запрошуються в судову залу”. Зачитавши всі правила порядку в суді секретар сказала про явку всіх учасників суду судді і тихенько присіла.
Суддя була, жінка в вікові вже, тому добре знала слідчого і навіть не питала Олексія чи визнає він себе винним і запропонувала одразу виступити прокурора з обвинуваченням. Прокурор зачитав обвинувальний вирок і присів. Судя запитала Олексія:
Олексію, де ви знаходились під час того коли Ваша дружина лежала біля дверей мертвою?
Я...я спустився, і побачив як вона лежить і всі наші  сусіди були около неї. Ось і все
Судовий розпоряднику запросіть нам першого свідка Ольгу Петріївну.
Доброго дня Ольго Петріївна.Назвіть свої особисті дані. Сказала суддя.
Доброго дня. Мене звуть Кобилянська Ольга Петріївна, мені 54 роки, працюю на винному заводі, сусідка Олексія.
Ви можете підтвердити те що Олексій спустився саме тоді коли Марина лежала біля дверей мертвою?
Ні. Коли ми її побачили, то Олексій вже був там.
Що ти верзеш? Сказав Олексій. Суддя зробила йому зауваження.
А, що ви робили біля дверей Олексія в цю ніч? Запиталла суддя
Я, прибігла на крик Марина. Вона так загорланила що ми всі збіглись.
Дякую. Займіть місце в судовій залі. Промовила суддя.
Запросіть будь-ласка другого свідка Андрющенко Евеліну Карлівну.
До зали суду... Збили з ніг розпорядника два молодика. Шановний суд можна вони промовили. Ви хто? Запитала суддя.
Ми, сусіди Олексія. І нас слідчий не хотів включати в справу взагалі.
Чому? Поцікавилась суддя.
Можна ми зайден промовив один із них.
Так будь-ласка. Представтесь. Промовила суддя.
Я, Конопляний Ігор Ярославович мені 17 років, я школяр.
Я , Конопляний Андрій Ярославович мені 19 років і я студент ПТУ.
Чи маєте ви родичів в судовій залі? Запиталла суддя.
Ні.
Розповідайте що ви хотіли нам повідомити.
Я, та мій брат займаємось фотографією . Та відео так сказав Ігор. Ось так назвати блогери. Ми встановили слідкування за цією родиною, тому що вони завжди горланять і відео наберає популярності з таким жанром. Ось...
І тут слідчий занервував. Адже згадав як погрожував Олексію в його ж домі.
І? Спитала суддя.
У нас є відео того вечора. І там видно насправді що сталось. Можна?
Так звісно. Суддя попросила секретаря ввімкнути відео.
І тут голос слідчого:
Та кому ви вірите, шановний суде....
Сядьте на місце слідчий, і чому ви так занервували?
Я? Ні я не нервую.
Дивлячись відео всі зрозуміли що Олексій нічого неробив ні дружині ні сину ні тещі. Закінчивши перегляд прокурор заявив що в нього є клопотання. Судя погодилась і стала на сторону Олексія. Також прокурор попросив ще матеріали для того щоб присудити слідчого та тримати під вартою. Олексій вийшов на свободу. Вийшовши на свободу він подякував хлопцям, за їхню допомогу, за ним пролунав голос за вухом Олексія, це ще не все. Закрили шефа, тепер начувайся....
Пройшло декілька днів Олексія викликали в суд як потерпілу сторону. Олексій відмовився від всіх позовних вимог та попросив відпустити слідчого в залі суду так як знав, що залежить від цього життя сина, та тещі. Олексій навіть недогадувався що на нього чекало далі...


Розділ 2 «Зустріч з сином”
Минали дні а Олексій так і не чув нічого про свого сина, та й слідчий не давав про себе знати. Тим часом Еван в кімнаті з бабусею будували план втечі. Ввечері Еван розбудив бабусю і вони почали свою операцію по втечі. Еван сказав:
Бабусю, ходім зімною...
Ні Еване я залишусь тут, а ти йди і рятуйся.
Бабусю я тебе тут незалишу. Промовив Еван вяжучи мотузки для того щоб спуститись з другого поверху.
Гаразд. Давай ти перший я піду за тобою.
Добре сказав Еван.
Коли Еван почав спускатись в той момент до кімнати зайшла Наталія, і спитала бабусю:
Сука де твій внук?
Як ви зімною говорите мадам.
Рот закрила. Віталя закричала Наталія
Що?  закричав Віталій
Ходи сюди.
 Що вже трапилось?
Та сученок втік. Промовила тихо Наталя
Ти що дура? Ти знаєш шо знами Аркадій зробить? Біжим може наздоженем
Під час їхньої розмови йдучи вони забули замкнути за собою двері. Бабуся Евана скористалась нагодою і маючи в дверях ключ пішла всіх повідкривала, а саме головне те що вона побачила свою внучку хоть і не рідну.
-Олю, це ти ?
Так бабусю це я. Заплакала Ольга
Де ж ти була весь цей час?
Бабусю я вважаю що зараз не час про це говорити. Ходімо.
Біжучи до виходу Оля запитала бабусю де Еван?
Еван, вже мабудь біля батька. Пробурмутала бабуся і задихаючись сказала
Олю ви знаєте як я Вас з Еваном люблю.
Так бабусю знаємо. Ми також тебе любим.
Так от... я мабуть....
І пролунав постріл прямо в сердце бабусі. Бабусю закричала Ольга. Бабусю ти чуєш мене? Наталя ти що здуріла? Запитала Ольга
Стули пельку Ольго та бігом до кімнати.
Ведучи Ольгу до кімнати на півдорозі в Наталії відкрилась щелепа до землі. Вона побачила що всі повтікали. Сюди заходи сука.
Наталя, чому ви мене тримаєте? Запитала Ольга
Твій батько винен багато грошей нам та босу.
За що?
А він нас киданув.
Захлопнувши двері з іншої сторони Наталія заплакала. Вона розуміла що її за втечу заложників по голові не погладять. Тим часов Еван мчав додому на всій швидкості, та ловивши автомобілі, щоб добраись швидше. Зупинивши автомобіль Еван зрадів, адже вже скоро він побачить батька. Водій відкрив вікно та запитав:
Тобі куди?
На Іванівську вулицю. Сказав Еван
Сідай. Відповів водій
Ой, дякую.
Сівши в автомобіль він рванув як ракета.  Еване куди це ти намилився? Запитав Аркадій.
Ви? Знову ви?
Аркадій взяв телефон і зателефонував Наталії... довгі секунди очікування і Наталя підняла.
Наталя, дай слухавку Евану будь-ласка.
М... хвилиночку. Сказала Наталія
Ну де він...?
Йду до кімнати...
Крикнувши:
Шеф тут нікого немає...
Як немає? Де ви були?
Я була весь час тут, дрожащим голосом сказала Наталія
Гаразд я зараз буду, зустрічайте.
Наталя покликала Віталія, та разом вони і вигадали історію про те що ніби Наталія, готувала вечерю, а Віталій спав.
Невстигла Наталя вийти на зустріч своєму босові як дістала кулю в лоба, за нею вибіг Віталій і сказав: Ната... і його пристрелив Аркадій.
Гаразд Еване. Ти будеш жити в мене, поки твій батько не відасть всі борги.
Борги? Запитав Еван
Так саме борги...  Сыдай в машину.
Нажаль про Ольгу незнав ні Еван, ні Аркадій. Її зачинала Наталія в кімнаті. Незабаром Ольгу знайшли повішеної завдяки запаху, який було чутно за 100 метрів. Про цю смерть так ніхто з родичів ніхто недізнався...
Батьку подзвони і скажи що чим більше він тягне час, тим гірше для нього.
Набравши номер батька Еван чекав зєднання.
О ало, ало... кричав Еван
Так, Еване. Відповів батько
Батьку залишилось декілька днів і мене вбють. Аркадій говорить що ти їм винен багато грошей, тому поки не повернеш їх я буду помирати тут з голода.
І пішли гудки.
Батько почав, задумуватись про те кому, він перейшов дорогуу...