Зустрiч з минулим

(після відвідування музей-квартири Павла Тичини, м.Київ)

Ми підіймаємося сходами угору…
Ось другий поверх…Дзвонимо у двері…
І начебто то сам хазяїн дому
Стрічає на порозі друзів… Стелі

При світлі ліхтаря простяглися до неба,
А стіни дихають любов’ю та натхненням.
І в кожного з присутніх є потреба
Зустрітися з минулим в сьогоденні…

Крізь дзеркало та зустріч враз стається,
І серце відчуває хвилювання,
Ось шафа й стіл, книжковиї полиці,
Та їх численність надзвичай вражає.

Тут жив і працював Павло Тичина, -
Поезії та слова величезність,
Який від серця вірив в Україну,
В її відродження та дійсну незалежність.

В цих стінах засвітилась щира творчість, -
Переклади, вірші та листування,
Неоціненній спадщини коштовність, -
Турбота, пильність та душі переживання.

У цьому домі зустрічались справжні друзі,
Тут грала музика, як віра й сподівання,
Усюди слід свій залишила Муза,
Та й досі ще вітає в кожній залі…

Стінний годинник залунав гостинно,
Прокинулась, замріялась вітальня,
І ніби оживилися картини,
Зрадів на мить в своєму привітанні.

І серце враз чутливо озивалось
Та вдячністю наповнилося стиха…
Історія, як книга, розгорталась
Як найважливіша утворювана віха…

                18.01.2014 р.