День

З чого варто почати? Я навіть не знаю.
Все заплелось в моїй голові...
Почну мабуть з того, що відчуваю,
в цій зовсім не білій похмурій зимі.

Я довго лежу, дивлячись в вікна,
на хмарні, зимові, пусті небеса.
Хтось, дивлячись в небо - хоче летіти!
А я , ніби згасла... я , ніби пуста.

Десь там за горами, далеко від мене,
ти п'єш міцну каву, вдихаючи дим.
А я тут, давно всіх дістала віршами,
про те , як шкідливий тобі нікотин.

Проходить година, дві проминає...
Я роблю сніданок і чай запашний.
Цікаво, ти снідав? Бо, тут вже чекає,
для тебе гостинно накритий весь стіл.

Вже майже під вечір, день швидко минає.
я в котре дивлюся  в те саме вікно.
Так дивно, що сердце все пам'ятає,
наше коротке й бурхливе кіно.

Дев'ята година, місяць сміється.
Я тепло вдягнувшись, вийду на двір.
Тепла так бракує у моєму сердці,
що хочеться вити, мов загнаний звір.

Через сотню кілометрів, ти в темній кімнаті,
можливо, не спиш - вибираючи фільм.
А я ж, тут готова всі зорі зірвати,
щоб просто побути фільмом отим.

Такий кожен день, ось так він минає...
Таке не бажаю тобі...лише знай!
Хто справді тебе всім сердцем кохає,
не просячи в відповідь жодних признань.