Ненавижу ее

Ненавиджу її, або "Як відігнати"Печаль*""

Ех, життя дивна річ,
Сумний висновок, на ніч...
І покусані губи до крові,
Вже не хочуть твоєї любові...

Не казати про почуття,
Й не шукати каяття,
Така мрія є моя...
А у серці йде війна,

Печаль сміється над сльозами,
Що скотилися у горнятко кави,
І над усіма пустими словами,
Що рознесли в світ, нікчемні гави,

Ранені душі й криваві серця,
І вже печаль, вінчує старця,
Що тихо сконав на бетоні,
Бо він не був, безсмертним поні...

А я? Що я,тут роблю?
І для кого я живу?
Але всі пусті слова,
Бридкі мені,немов сміття,

І я, лише одне напишу:
Моя печаль, тебе я прошу,
Забирай своє сміття скоро,
І лети у даль, гонорово!!!

Бо я хочу розправити свої крила,
Щоб твоя ненависть, мене не згубила,
Тай віднайти вірну доргу,
Тож молю, ступися із мого порогу...

.......

Печаль* - образ усіх бід, які людина зустрічає на своєму життєвову шляху. Це те, чого ми люди,прагнемо, позбутися за будь-яку ціну ( невпевненість, сором'язливість, убогість думок, не сприйняття чужої точки зору, байдужості до чого завгодно та багато іншого ...)
"Печаль*" у кожного своя, і у різні кавалки життя є різною...