кожного ранку
старий дід Сонце
одягає свого сяйливого бриля
запрягає воли
і йде орати небесну ниву
увесь день працює
аж до вечора
без відпочинку
лише посеред поля
витре долонею піт з чола
й знов до роботи
а вночі
їдуть по тій ріллі чумаченьки
з повними мажами солі
знай собі пісень співають
та й не бачать
що мішки їх драні
по всій дорозі сіль ту знати
як приїдуть додому
то нічим буде й хліб посолити
як приїдуть додому
то чи й буде той хліб...
квітень 2000-го
кожного ранку...
© Copyright: Роман Фещенко, 2014
Свидетельство о публикации №114012011339
Свидетельство о публикации №114012011339
Рецензии