Чернетки студента

1
По крихітці пісок перетіка,
А кожна мить протяжна, мов ріка.
Коли б, розбивши цей крихкий годинник,
Спинити час могла моя рука!

2
Коли б не бігли струмені хвилин,
Коли б років тяжкий спинився плин,
Коли б учора й завтра всі настали
Сьогодні – чи не зник би смерті тлін?

3
Кладу тобі долоні на чоло,
У їхній холод потекло тепло.
Я чую пульс думок твоїх шалений,
Але спокійний погляд через скло.

4
Минуле і майбутнє – все збери
В одну споруду, мов деталі гри.
Живи в цій миті, ні про що не думай.
Послухай тишу, сам не говори.

5
Живуть дерева ці своїм життям,
І їх закони невідомі нам.
До метушні безладної байдужі,
Поважні, мов споріднені вікам.

6
Ти не йдеш – а час іде,
Митями життя пряде.
Поки в прядиві чекань
Він, заплутавшись, впаде.

7
Нехай створю я світ новий собі –
Знов образ цей приходить у журбі.
І в дзеркалі лице я пізнаю
Своє, що не стрічалося тобі.

8
На кожний спогад час намив пласти.
І де ж кордон тут можна провести
Між тим, що мало буть – і відбулося?
Як тяжко серцю правду всю знести!

9
Хай творчості без праці не бува,
Хай навіть легкість сила здобува,
Але краса, що Ти даруєш щедро –
Що проти неї всі мої слова?

10
Щодня ролей з десяток різних граю,
А скільки ще в запасі я їх маю?
Це правда, світ – суцільне лицедійство.
Під масками як душу відшукаю?

11
Чи всяка маска – для очей облуда?
Гудити гру я все ж таки не буду.
Що краще – чи зіграть в житті людину,
Чи жить собі свинею серед бруду?

12
Для щирих це не просто гра майстерна.
Усяка роль – немов душі майстерня.
Хто Гамлетом побув бодай годину,
Того в житті на підлість вже не зверне.
 
13
Погана звичка – мірить все і важить,
Мов гирями, вона тебе обтяжить.
Коли ж захочеш скинуть їх додолу,
То раптом руки метр сталевий зв’яже.

14
Чи справді сила розуму велична?
На це питання відповідь є звична.
Та не лише краса в ній, а й руїна –
Тим ще страшніш, що точна і логічна.

15
Здоровий глузд повинен знати міру.
Обмежить краще все ж його, не віру.
Міняються уявлення з роками,
Та все  така ж луна молитва щира.

16
Не прихили до букви слух.
Частина – розум, ціле – дух.
Частина може зрушить ціле,
Та може й гальмувати рух. 

Літо 1995